Шляхи реформування публічного управління в умовах децентралізації влади в Україні

Abstract

Актуальність дослідження. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, а також аналіз результатів демократичних перетворень крізь призму впливу сучасних світових тенденцій свідчать про необхідність запровадження більш ефективного та результативного публічного управління, зокрема шляхом реформування місцевого самоврядування та органів виконавчої влади в контексті децентралізації. Зазначене питання активно досліджували як зарубіжні так і вітчизняні науковці,зокрема: В. Борденюк, Г. Бребан, Ж. Ведель, І. Грицяк, В. Авер’янов, О. Бориславська, Л. Івлєєва, А. Коваленко, Р. Колишко, А. Матвієнко, С. Махина, И. Трофимова, В. Халипов, та інші. Мета і завдання. Метою дослідження є визначення шляхів реформування публічного управління в умовах децентралізації влади в Україні. Для досягнення мети необхідно вирішити ряд поставлених завдань: - дослідити підходи, щодо змісту термінів «публічне управління», «реформування» та «децентралізація», а також визначити сутність процесу реформування публічної влади в умовах децентралізації; - дослідити сучасний стан публічної адміністрації та визначити передумови децентралізації в Україні; - розглянути досвід країн ЄС у сфері реформування місцевого самоврядування; - розглянути досвід країн ЄС у сфері реформування виконавчої влади; - визначити перспективи реформування місцевого самоврядування в Україні в контексті децентралізації влади; - обґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення системи публічного управління в частині розподілу функцій між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Об’єктом дослідження є особливості реформування публічного управління. Предметом дослідження є процес реформування публічного управління в умовах децентралізації влади в Україні. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання, її закони і категорії. Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, його об’єкта та предмета: порівняльно-правовий – для аналізу національного та міжнародного законодавства; догматичний – для тлумачення юридичних категорій, поглиблення та уточнення понятійного апарату; системно-структурний – для визначення змісту та взаємозв’язків між елементами системи публічного управління; порівняльно-історичний – під час аналізу еволюції форм публічного управління; методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії, за допомогою яких було вивчено сутність, співвідношення та обґрунтованість традиційних і концептуальних підходів щодо сутності публічного управління. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі: - визначено оптимальні підходи до розуміння термінів «публічне управління», «реформування» та «децентралізація», а також визначено сутність процесу реформування публічної влади в умовах децентралізації; - визначено основні причини незадовільного стану справ у системі публічного управління; - виділено два підходи і, відповідно, дві причини не втілення реформи («процедурний чинник» та «корпоративний чинник»); - обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення системи публічного управління в частині розподілу функцій між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Структура та обсяг роботи. Робота має вступ; три розділи, які поділяються на сім підрозділів; висновки, список використаних джерел (87 найменувань). Загальний обсяг роботи складає 90 сторінок.