Державна політика щодо розвитку системи охорони здоров’я населення Україні

Abstract

Проведене дослідження щодо аналізу державної політики та механізмів її реалізації у сфері охорони здоров’я населення містить наступні висновки: Важливе місце у системі національних координат розвитку країни займає ОЗ. оскільки головною ціннісною домінантою сучасного українського суспільства є такі одвічні цінності як життя і здоров’я людини, то проблеми та особливості ОЗ є на сьогодні актуальними та затребуваними як в теоретичному так і в практичному розрізі. В умовах змін СОЗ варто розглядати в першу чергу як систему національну, виходячи з умов об’єктивного стану речей та етапу розвитку на якому за певних умов виникає можливість запровадження ринкових відносин в умовах ринку медичних послуг який находиться на стадії становлення. Державне регулювання відносин у суспільстві реалізується через запровадження відповідних нормативно – правових актів виходячи з цього можемо констатувати, що воно виступає як державно – правове. Вплив на суспільні відносини в державі має певні особливості, це не стосується правових відносин, але в той же час вони спираються в своїй діяльності на організаційні кадрові та фінансові засоби регулювання. Вітчизняне законодавство немає єдиного механізму державної політики, щодо ринкових та економічних відносин, а лише спирається на деякі нормативно – правові методи та засоби які використовуються державою як регулятором, зокрема це ліцензування, методика встановлення тарифів та спеціального режиму діяльності. Серед низки важливих інструментів, що забезпечують реалізацію державної політики сьогодні виступає атестація медичних працівників. Цей інструмент є головним в процесі реалізації реформи у сфері ОЗ за для досягнення високих показників у наданні медичних послуг громадянам. Констатуємо, що нині діюча система, щодо атестації медичного персоналу має низку недоліків, як результат низька кваліфікація останніх. Виходячи з вищезазначеного можемо зробити висновок, що запровадження такого інструменту як атестація в ринкових умовах дозволить зберегти соціальну справедливість та доступ до благ ліквідувавши при цьому дисбаланс інформації на ринку медичних послуг. Необхідною складовою діяльності механізму регулювання системи ОЗ на сучасному етапі його розвитку є розробка ефективного правового поля. Принагідно зауважимо, що основною особливістю правового механізму є його зв'язок з конкретною метою, це допускає організовану сукупність та взаємозв’язок, які здатні додержуватись норми закону під час реалізації суб’єктами існуючих інтересів. Моделі ОЗ напряму залежать від типу організації медичної допомоги та форми власності надавачів послуг. У країнах де панують бюджетна та соціально – страхова моделі медична допомога знаходиться у сфері відання урядових установ на федеральному та регіональному рівні. У майже у всіх економічно успішних країнах питанням надання медичної допомоги переймаються установи різних форм власності це сприяє розвиткові конкурентної боротьби, та як результат зростанню якості надаваних медичної допомоги та послуг. Реалізація первинної медичної допомоги майже скрізь здійснюється приватними лікарями. Важливим органом, що задіяний у механізмі адміністративно – правового регулювання в системі ОЗ є МОЗ. Це міністерство за своїм статусом є центральним органом виконавчої влади, що координується КМУ. Сучасна нормативно – правова база у сфері ОЗ, щодо забезпечення прав людини на здоров’я в наш час в багатьох країнах недостатньо конкретизована, а інколи просто задекларована в основному законі. В той же час створення сприятливих умов для реалізації цього права є основою безпеки національного рівня країни. Констатовано що зміст адміністративно – правового забезпечення ОЗ виявляється у впливі органів державної влади у законодавчих межах, із залученням нормотворчого механізму на відносини у сфері ОЗ за для захисту прав та свобод громадян. Зроблено оцінку результативності розвитку механізмів державної політики у сфері охорони здоров’я України. яка показала що головною умовою реалізації на нашу думку є запровадження оптимального планування та використання ресурсного потенціалу. Оптимізація процесу планування та використання ресурсів у вітчизняній системі ОЗ можливо лише за умов точного прогнозування руху пацієнтів, від інтенсивності якого повністю залежить робота медичних закладів, матеріальні, фінансові та кадрові аспекти. Практичне запровадження представлених механізму дасть змогу розв’язати питання підвищення якості та доступності медичних послуг громадян через прорахунок потрібної кількості медичних працівників та ступеня їх завантаженості. Підготовка медичних кадрів їх професійний рівень та якість роботи напряму залежить від розвитку самої ОЗ.