Механізми державного регулювання морегосподарським комплексом України в умовах децентралізації

Abstract

Кваліфікаційна робота за другим рівнем вищої освіти (магістр) на здобуття освітнього ступеню «магістр». Чорноморський національний університет імені Петра Могили. – Миколаїв, 2021. У кваліфікаційної роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального завдання щодо теоретичного обґрунтування державного регулювання морегосподарським комплексом України в умовах децентралізації. Проаналізовано стан наукової розробки досліджуваної проблеми державного регулювання морегосподарським комплексом Україні. Визначено, що поєднання державного регулювання і ринкових відносин нерозривно пов'язане з формуванням сприятливих умов для ефективного функціонування національної економіки, включаючи морегосподарський комплекс. Обґрунтовано, що наявна нормативно-правова й джерельна база дослідження дозволяє охарактеризувати проблеми державного регулювання морегосподарським комплексом України й запропонувати шляхи її вдосконалення. Доведено, що механізми державного регулювання морегосподарським комплексом - це здійснення державою регуляторних заходів (організаційних, правових, економічних, інформаційних тощо) з метою упорядкування суспільних явищ і зв'язків. Визначено, що головним завданням, яке повинна вирішити держава в процесі регулювання морегосподарським комплексом, через органи державної влади та місцевим самоврядуванням полягає у:  створенні сприятливого середовища для усіх суб’єктів господарювання що займаються морегосподарської діяльністю;  запобігання зменшенню виробничого потенціалу господарюючих структур морегосподарського комплексу й занепаду виробництва, використовуючи для цього нові інноваційні, цифрові технології, які не суперечать ринковим відносинам, у яких сьогодні функціонує морегосподарський комплекс;  залучати в процес вивчення інституціональних основ і особливостей державного регулювання економічного розвитку морегосподарського комплексу, факторів, що безпосередньо впливають на морегосподарську галузь, науковців, практиків, провідні заклади вищої освіти. Зазначено, що розвиток ринкових відносин у суспільстві зумовлює стратегічне планування розвитком морегосподарського комплексу на довгостроковий термін, але враховуючи економічну ситуацію, законодавчі та нормативні акти, що обумовлюють правила діяльності морегосподарського комплексу, а також кон’юнктуру ринку. Інтеграція України в ЄС, глобалізаційні процеси, посиленням конкуренції спонукають підприємства морегосподарського комплексу шукати шляхи виходу на європейські ринки. Доведено, що морегосподарський комплекс впливає на розвиток прибережних регіонів, тому стратегічне планування регіонів повинне це враховувати. Механізм державного регулювання, як раз і допомагає підтримувати необхідні економічні пропорції, забезпечує узгоджене цілеспрямоване функціонування всіх ланок господарської діяльності регіону. Тому що дозволяє передбачати процеси розвитку і становлення різних форм власності, наслідки технічного оновлення виробництва тощо. Стратегічне планування дозволяє виявити закономірності та тенденції розвитку морегосподарського комплексу та регіону, підвищує ступінь змін та поведінки різних суб’єктів господарювання. Обґрунтовано, що головним завданням стратегічного планування морегосподарським комплексом є забезпечення його сталого розвитку. Запропоновано «алгоритм стратегічного планування економічного розвитку морегосподарського комплексу» з урахуванням економічної євроінтеграції і децентралізації державного управління морегосподарської галуззю. Зроблено висновок, що сталий розвиток МГК України можливий на шляху запровадження морських кластерів, кластерного управління. Саме кластерний принцип організації є важливим інструментом сталого розвитку МГК України.