Мотивація державних службовців: поняття та особливості

Abstract

На основі узагальнення науково-теоретичних засад і методичних підходів досліджено визначення поняття «мотивація», яке пропонується розуміти, по - перше, як психологічну особливість людини, що викликає внутрішню активність і визначає її поведінку та певні орієнтири діяльності, й, по - друге, як функцію управління, яка за допомогою спеціальних спонукальних засобів активізує людину, орієнтує її на досягнення фіксованих цілей організації, розвиває її трудовий потенціал та використовує його в цілях організації. Також, розглянуто визначення поняття «мотивація» у сфері державного управління, на основі чого мотивацію пропонується розглядати як основну функцію державного управління, що здатна спонукати державного службовця працювати ефективно, самовіддано і творчо, розкривати та використовувати його трудовий потенціал, ініціювати державного службовця на довготривале й сумлінне проходження служби. Досліджено та охарактеризовано основні проблемами та недоліками організації мотивації праці в органах виконавчої влади, а саме: відсутність залежності кар’єрного зростання від результатів навчання або підвищення кваліфікації та чіткого процесу службової кар’єри, існування загрози звільнення з посади в результаті зміни правлячої еліти, низький соціальний статус і престиж звання державного службовця. Використання методів мотивації в органах державної служби є обмеженим, кадрова служба практично не займається методичною допомогою лінійним керівникам з вироблення та застосування методів мотивації. Обґрунтовано необхідність підвищення ролі кадрової служби в процесі вироблення та впровадження індивідуальної та загальної системи мотивації праці державних службовців в органах виконавчої влади. Запропоновано організаційну схему управління мотивацією праці державних службовців, де кадрова служба на основі вивчення мотиваційної сфери державних службовців відпрацьовує індивідуальні й загальні заходи з мотивації та рекомендує лінійним керівникам тактику їх упровадження. Запропоновано використовувати службову кар’єру як комплексний підхід до мотивації праці державного службовця, що враховує як економічні, так і неекономічні методи мотивації й дозволяє одночасно активізувати низку мотивів людини. Для підвищення мотивації праці державного службовця через кар’єрне зростання рекомендовано запровадити спеціальний документ з планування індивідуальної кар’єри (кар’єрограма), в якому б були зазначені перспективи просування по службі державного службовця за умов високої результативності його праці й постійного підвищення професійного рівня, а також контролювати процес використання кадрового резерву в органах державної влади. Обгрунтовано рекомендації з підвищення матеріального забезпечення державних службовців за рахунок реформування заробітної плати, що є основною умовою підвищення престижу державної служби, зацікавленості державних службовців у довготривалій ефективній службі, запобігання проявам корупції. До негативної мотивації, яка попереджатиме прояви корупції через вплив на поведінку державного службовця, слід віднести введення більш суворого, обов’язкового та невідкладного покарання за корупційні діяння. Зазначені рекомендації щодо заходів мотивації праці спрямовані на формування у державних службовців настанов щодо того, що державна служба є престижною, високооплачуваною та перспективною для кар’єрного зростання.