Реєстрація народження дитини в Україні: особливості державного регулювання

Abstract

Закон забезпечує людині можливість реалізації природних прав на шлюб, на сім’ю, материнство та батьківство. Він захищає новонароджену дитину, створюючи для неї передумови щасливого життя в сімейному оточенні, в атмосфері любові і розуміння, сприяє виконанню сім’єю різноманітних соціальних функцій, головною серед яких є народження і виховання людини. Сім’я є найкращим осередком для благополуччя дітей. Норми чинного законодавства покликані забезпечити це, сприяючи зміцненню почуття взаємних обов’язків між подружжям, батьками та дітьми, утвердженню внутрішньої необхідності бути потрібним один одному. Новий Сімейний кодекс України посилює охорону прав дитини, встановивши, зокрема, нові підходи до підстав визнання батьківства. Отже, при народженні нової людини вкрай важливим моментом є визначення її походження від батька та матері, яке здійснюється одночасно з реєстрацією народження дитини. Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Загальними підставами виникнення прав та обов’язків матері, батька та дитини є, по-перше, походження дитини, тобто наявність кровного споріднення між нею та матір’ю, батьком, а по-друге – реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом. Визначення походження дитини проводиться в момент реєстрації її народження, яка має бути здійснена не пізніше одного місяця від дня народження дитини. Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження засвідчується свідоцтвом про народження. Визначення походження дитини залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками. У певних випадках особа може бути зареєстрована матір’ю, батьком дитини навіть тоді, коли вона від неї не походить. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. При реєстрації народження її походження визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини. Якщо дитина народилась до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, то вона вважається такою, що походить від подружжя, крім випадку, коли дитина народилась після реєстрації повторного шлюбу її матері. В цьому разі вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду. Правовий зв’язок між дитиною та матір’ю і батьком виникає на підставі відповідного актового запису про народження та підтверджується свідоцтвом про народження незалежно від наявності шлюбу між батьками. Тому кожна дитина, при реєстрації народження якої визначаються мати та батько, має щодо них рівні права та рівні обов’язки. Розглядаючи вищенаведені норми, ми бачимо, що законодавець прагнув врегулювати якнайширше коло випадків визначення походження дитини, що спрямовано насамперед на правовий захист дитини як повноправного члена суспільства та утвердження унікальності та неповторності кожної людини та кожної сімейної спільноти. Практичне застосування новітніх норм внесе свої корективи, але значним досягненням є те, що в наш нелегкий час утвердження найголовніших людських цінностей є пріоритетом у регулюванні сімейних відносин.