Характер довгострокових адаптаційних зміни скорочувальної активності м'язових волокон в умовах силових навантажень ексцентричного режиму тренувань

Abstract

Магістерська робота присвячена питанню дослідження характеру скорочувальної активності м'язових волокон при ексцентричних скороченнях різної інтенсивності та специфіку довгострокової адаптації м'язів за умов застосування акцентованих ексцентричних навантажень. Вперше було застосовано нелінійні параметри іЕМГ для непрямої оцінки синхронної активності РО м'язів в ексцентричному та концентричному режимах м'язового скорочення. Зокрема, нами встановлено, що ступінь синхронізації був трохи вищим під час ексцентричних скорочень. Виявлено, що зі збільшенням обтяження ступінь синхронізації знижується для обох режимів м'язових скорочень. Вперше комплексно проведено архітектурний та морфологічний аналіз довготривалої адаптації м'язової системи тренованих спортсменів у відповідь на застосування акцентованих ексцентричних навантажень. Доведено, що застосування методу акцентованого ексцентричного навантаження призводить до значно більшого збільшення показників гіпертрофії скелетних м'язів у порівнянні з традиційним високоінтенсивним силовим тренуванням. Найбільший приріст анатомічної площі поперечного перерізу (ACSA, anatomical cross sectional area), обсягу м'язу, кута перистості та фізіологічної площі поперечного перерізу (PCSA, physiological cross sectional area) були отримані у групі, що застосовувала акцентоване ексцентричне навантаження. Встановлено, що збільшення архітектурних параметрів м'яза (кут перистості та PCSA) відбувається швидше, ніж морфологічних (ACSA та обсяг м'язу), вказуючи на те, що кут перистості може бути валідним та нетрудомістким маркером для оцінки ступеня гіпертрофії м'язів.