Напрями державного регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я України

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено обґрунтуванню, аналізу та наданню пропозицій щодо розробки концептуальної моделі управління інноваційною діяльністю в сфері охорони здоров'я. У вступі обґрунтовано актуальність і рівень розробленості обраної теми; визначено мету й основні завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; описано наукову новизну; встановлено практичне значення одержаних результатів; зазначено структуру й обсяги роботи. В роботі систематизовано наукову літературу з питань вивчення зарубіжного досвіду щодо організації та управління медичними системами; дослідженню стану і проблем інноваційної діяльності в сфері охорони здоров’я; обґрунтуванню основних особливостей організації охорони здоров'я в Україні; проведено оцінка стратегічного менеджмент у сфері охорони здоров'я щодо запровадження сучасної методології для ефективного соціального скринінгу та популяризації громадського здоров'я (на прикладі боротьби з пандемією COVID-19 ). Магістерське дослідження має завершений вигляді, містить висновки та пропозиції, до яких автор прийшов самостійно, визначено що, відповідно до різних досліджень та аналітичних результатів, переважно передбачається, що відновлення соціальної мобільності та життєдіяльності після пандемій може бути надзвичайно ускладнене. Адже після всілякого роду пандемій існують проблеми нормалізації соціальної активності та економічні наслідки для всієї спільноти. Моніторинг соціальної мобільності – один із важливих підходів, що ведуть до виявлення кластерів та повному виключенню COVID-19 із суспільства на етапі спаду. Фінансування охорони здоров'я після пандемій також матиме надзвичайно важливе значення для підтримки якісних та кількісних показників систем охорони здоров'я на регіональному рівні.