Бретонський національно-культурний рух Gwalarn як складова бретонських націотворчих процесів XX століття

Abstract

Націотворчі процеси в Європі у першій половині 20 столітті розглядалися українськими суспільно-політичними діячами та інтелектуалами як можливі зразки для побудови власних рухів національного відродження. Націє- та державотворчі процеси, які протікали в кельтомовних спільнотах (Ірландія, Північна Ірландія, Уельс, Шотландія, Бретань) і були якраз серед таких зразків для наслідування, проте досліджені сьогодні не повною мірою, або ж постійно переосмислюються Об’єктом дослідження є націотворчий процес у Бретані у першій половині XX століття, – період т.зв. другого емзаву (1918-1944), бретонського мовно-культурного руху між двома світовими війнами та під час німецької окупації Франції. Предметом дослідження є діяльність політичних та культурних бретонських діячів, які згуртувалися у своєрідний рух навколо заснованого ними літературного часопису Gwalarn (1925-1944). Мета роботи полягає в комплексному аналізі історичних фактів, трансформацій суспільно-політичної думки в бретономовній спільноті, які сприяли появі літературного бретономовного часопису у міжвоєнний час. Жорстка мовна політика Франції різко негативно позначилася на кількості носіїв бретонської мови, з одного боку, а з іншого спонукала бретономовних інтелектуалів до дій з метою збереження мови та піднесення її престижу, а також формування освічених бретономовних еліт задля досягнення глобальнішої мети — формування бретонської нації та автономії чи навіть незалежності Бретані. В основу трьох хвиль бретонського мовно- культурного відродження лягли ідеї панкельтизму. Друга хвиля, міжвоєнна, відзначилася великими масштабами текстотворення. Серед значної кількості періодичних видань регіоналістського та націоналістичного характеру відзначився журнал Ґваларн (1926-1944рр.). Він був присвячений винятково художній літературі бретонською мовою, перекладам на бретонську мову та мовознавчим розвідкам, проте став продуктом вищезгаданих націотворчих політичних ідей. Окрім журналу, однойменне видавництво займалося друкуванням художньої літератури, окремими томами підручників та наукової літератури, тобто так само не продукувало експліцитно політичних ідей. Про політичні наміри говорилося в програмному Маніфесті Ґваларну авторства Ропарза Емона та Ольє Мордреля. Крім того, Ропарз Емон розмірковував про націє- та державотворення у своїх бретономовних нарисах у газеті “Брейз Атао”.Текстотворча діяльність Ґваларну сприяла формування зразка сучасної бретонської літератури та розширювала функціональність сучасної бретонської мови, що сприяло її адаптації до сучасних викликів.Наступним кроком у дослідженні явища Ґваларну міг би стати просопографічний аналіз групи з подальшим створенням бази даних біографій та діяльності учасників. Nation-building processes in Europe in the first half of the 20th century were considered by Ukrainian socio-political figures and intellectuals as models for building their own movements of national revival. The nation- and state-building processes in Celtic-speaking communities (Ireland, Northern Ireland, Wales, Scotland, Brittany) were among such samples for research, however, have not been fully explored today, or have been constantly rethought.The object of the study is the nation-building process in Brittany in the first half of the 20th century, the period of the so-called of the second Emsav (1918-1944), a Breton linguistic and cultural movement between the two world wars and during the German occupation of France.The subject of the study is the activity of political and cultural Breton figures who united in a kind of movement around the literary magazine Gwalarn (1925-1944) founded by them.The purpose of the work is a comprehensive analysis of historical facts, transformations of socio-political thought in the Breton-speaking community, which contributed to the emergence of a Breton-language literary magazine and other Breton-language media in the interwar period.The harsh language policy of France had a drastic negative effect on the number of speakers of the Breton language, on the one hand, and on the other hand, it encouraged Breton-speaking intellectuals to take action in order to preserve the language and raise its prestige, as well as the formation of educated Breton-speaking elites in order to achieve a more global goal - the formation of the Breton nation and autonomy or even the independence of Brittany.Celticism formed the basis of the three waves of the Breton linguistic and cultural revival. The second wave, interwar, was distinguished by large-scale text creation. Among the significant number of periodicals of a regionalist and nationalist nature, the magazine Gwalarn (1926-1944) stood out. It was devoted exclusively to fiction in the Breton language, translations into the Breton language, and linguistic explorations, but it became a product of the aforementioned nation-building political ideas.In addition to the magazine, the publishing house of the same name was engaged in printing fiction, separate volumes of textbooks and scientific literature, that is, it also did not produce explicitly political ideas. Political intentions were mentioned in the Gwalarn Program Manifesto authored by Roparz Hemon and Ollier Mordrel. In addition, Roparz Hemon reflected on nation- and state-building in his Breton-language essays in the newspaper "Breiz Atao".The text-creating activity of Gwalarn contributed to the formation of a sample of modern Breton literature and expanded the functionality of the modern Breton language, which contributed to its adaptation to modern challenges. The next step in the study of the Gwalarn phenomenon could be a prosopographic analysis of the group, followed by the creation of a database of biographies and activities of the participants.