Реабілітація хворих після реконструктивних втручань на ахіловому сухожилі

Abstract

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної реабілітації пацієнтів після реконструктивних операцій на ахіловому сухожиллі з використанням сучасних технологій відновного лікува’ня. Об'єкт дослідження: фізична реабілітація пацієнтів після реконструктивних операцій на ахіловому сухожиллі. Предмет дослідження: ефективність комплексної програми фізичної реабілітації пацієнтів з використанням сучасних технологій відновного лікування після реконструктивних операцій на ахіловому сухожиллі. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, систематизація та узагальнення даних, методи клінічного спостереження, функціональної діагностики, статистичної обробки даних. Результати. В результаті комплексного обстеження пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді виявлено значні функціональні порушення. Зокрема, спостерігалося зниження сили м'язів гомілки до 3,2±0,4 бала за шестибальною шкалою, що становить лише 53% від норми. Обсяг рухів у гомілковостопному суглобі був значно обмежений: згинання становило 15,4±3,2°, розгинання - 8,2±2,4°, що відповідає зниженню рухливості на 65% порівняно зі здоровою кінцівкою. Виражений больовий синдром (7,2±1,4 бала за ВАШ) суттєво обмежував рухову активність пацієнтів. Дослідження показало значні порушення статичної та динамічної рівноваги, що проявлялося збільшенням площі статокінезіограми в 2,5-3 рази порівняно з нормативними показниками. Аналіз біоелектричної активності м'язів гомілки виявив зниження амплітуди ЕМГ-сигналу на 40-45% порівняно зі здоровою кінцівкою, що свідчить про виражене порушення нервово-м'язової регуляції. На основі отриманих даних була розроблена комплексна програма фізичної реабілітації, що включає традиційні методи (кінезіотерапія, масаж, механотерапія) та сучасні технології (ударно-хвильова терапія, високоінтенсивний лазер, TR-терапія) з чіткою етапністю та індивідуалізацією навантажень. Особливістю програми є диференційований підхід до вибору методів та засобів реабілітації залежно від періоду відновлення та функціонального стану пацієнта. Впровадження розробленої програми дозволило досягти кращих результатів порівняно зі стандартною програмою. Так, через 4 тижні реабілітації у пацієнтів основної групи спостерігалося більш виражене зменшення больового синдрому (на 43% порівняно з 28% у контрольній групі, p<0,05). Відновлення обсягу рухів у гомілковостопному суглобі через 8 тижнів було на 18% більшим в основній групі. Сила м'язів гомілки через 12 тижнів реабілітації в основній групі перевищувала показники контрольної групи на 24% (p<0,05). Особливо важливим є те, що розроблена програма забезпечила не тільки кращі безпосередні результати, але й більш стійкий довготривалий ефект. У віддаленому періоді (12 місяців) пацієнти основної групи демонстрували достовірно кращі функціональні показники. Оцінка за шкалою AOFAS становила 95,8±11,0 балів в основній групі проти 84,6±10,4 балів у контрольній (p<0,05). Частота різних ускладнень у віддаленому періоді була вдвічі нижчою в основній групі (24% проти 48%). The purpose of the study: to theoretically substantiate and develop a comprehensive program of physical rehabilitation for patients after reconstructive surgery on the Achilles tendon using modern technologies of restorative treatment. The object of the study: the process of physical rehabilitation of patients after reconstructive surgery on the Achilles tendon. The subject of the study: the content and structure of a comprehensive program of physical rehabilitation for patients after reconstructive surgery on the Achilles tendon using modern technologies of restorative treatment. Research methods: theoretical analysis of scientific and methodological literature, systematization and generalization of data, methods of clinical observation, functional diagnostics, statistical data processing. Results. As a result of a comprehensive examination of patients in the early postoperative period, significant functional disorders were revealed. In particular, there was a decrease in the strength of the leg muscles to 3.2 ± 0.4 points on a six-point scale, which is only 53 % of the norm. The range of motion in the ankle joint was significantly limited: flexion was 15.4 ± 3.2°, extension – 8.2 ± 2.4°, which corresponds to a decrease in mobility by 65 % compared with the healthy limb. Severe pain syndrome (7.2 ± 1.4 points on the VAS scale) significantly limited the motor activity of patients. The study showed significant disorders of static and dynamic balance, which was manifested by an increase in the area of the statokinesiogram by 2.5–3 times compared with normative indicators. Analysis of the bioelectrical activity of the leg muscles revealed a decrease in the amplitude of the EMG signal by 40–45 % compared with the healthy limb, indicating a pronounced violation of neuromuscular regulation. Based on the data obtained, a comprehensive program of physical rehabilitation was developed, which includes traditional methods (kinesiotherapy, massage, mechanotherapy) and modern technologies (shock-wave therapy, high-intensity laser, TR-therapy) with clear staging and individualization of loads. A feature of the program is a differentiated approach to the selection of methods and means of rehabilitation depending on the period of recovery and the functional state of the patient. Implementation of the developed program made it possible to achieve better results compared with the standard program. Thus, after 4 weeks of rehabilitation, patients in the main group showed a more pronounced decrease in pain (by 43 % compared with 28 % in the control group, p < 0.05). Restoration of the range of motion in the ankle joint after 8 weeks was 18 % higher in the main group. The strength of the leg muscles after 12 weeks of rehabilitation in the main group exceeded the indicators of the control group by 24 % (p < 0.05). It is especially important that the developed program provided not only better immediate results, but also a more stable long-term effect. In the long-term period (12 months), patients of the main group demonstrated significantly better functional indicators: the AOFAS score was 95.8 ± 11.0 points in the main group versus 84.6 ± 10.4 points in the control group (p < 0.05). The frequency of various complications in the long-term period was twice lower in the main group (24 % vs. 48 %).