Кінематограф як засіб комунікації і політичного впливу

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено кінематограф як потужний інструмент політичної комунікації, що відіграє ключову роль у формуванні суспільної свідомості, інформаційної безпеки в умовах гібридних загроз. Метою дослідження є комплексний аналіз механізмів впливу кінематографу на політичні процеси через емоційно-візуальні наративи, пропаганду, цензуру та дезінформацію. Об’єктом виступають засоби маніпуляції та впливу на свідомість та суспільство, предметом – кінематограф як засіб політичного впливу. У роботі застосовано дискурс-аналіз для вивчення наративних і візуальних стратегій, контент-аналіз для дослідження текстового, візуального та аудіального контенту, порівняльний аналіз для зіставлення художнього та документального кінематографу. Проаналізовано важливість медіаграмотності, стратегічних комунікацій та громадського контролю як інструментів протидії маніпуляціям у кінопросторі. Обґрунтовано, що кінематограф є не лише засобом розваги, а й політичною зброєю, здатною впливати на глобальні наративи, імідж держави й стійкість до інформаційних загроз. This qualification paper examines cinematography as a powerful tool of political communication that plays a key role in shaping public consciousness and ensuring information security in the context of hybrid threats. The aim of the study is to conduct a comprehensive analysis of the mechanisms through which cinema influences political processes via emotional-visual narratives, propaganda, censorship, and disinformation. The object of the study is the means of manipulation and influence on consciousness and society, while the subject is cinematography as an instrument of political influence. The research employs discourse analysis to examine narrative and visual strategies, content analysis to study textual, visual, and audio content, and comparative analysis to contrast fictional and documentary cinema. The study highlights the importance of media literacy, strategic communications, and public oversight as key tools in countering manipulations in the cinematic space. It substantiates that cinematography is not only a form of entertainment but also a political weapon capable of shaping global narratives, influencing the image of a state, and strengthening resilience against information threats.