Вплив природніх катаклізмів на археологічну спадщину давніх цивілізацій

Abstract

Короткий зміст праці: Глобальні кліматичні зміни та зростання частоти природних катаклізмів у XXI столітті спричиняють серйозну загрозу для археологічної спадщини, що репрезентує культурний та історичний досвід давніх цивілізацій. Природні катастрофи, такі як землетруси, виверження вулканів, повені, зсуви чи підняття рівня океанів, призводять до руйнації археологічних об’єктів, унеможливлюючи збереження матеріальних свідчень минулого. Водночас аналіз залишків постраждалих пам’яток дозволяє покращити розуміння соціальної адаптації давніх народів до природних ризиків. Це надає темі особливої актуальності та вимагає міждисциплінарного підходу до вивчення впливу природних катаклізмів і розробки стратегій збереження. Об’єкт дослідження: археологічна спадщина давніх цивілізацій, що зазнала впливу природних катастроф. Предмет дослідження: форми, механізми та наслідки руйнівного впливу природних катаклізмів на археологічні об’єкти, а також сучасні методи їхньої фіксації, аналізу та захисту. Метою дослідження є комплексний аналіз руйнування археологічної спадщини під впливом природних катастроф та визначення перспективних шляхів її збереження в умовах сучасних екологічних викликів. Для досягнення мети передбачається розв’язати такі завдання: − проаналізувати стан наукової розробки проблеми впливу природних катастроф на археологічні пам'ятки; − визначити інформаційний потенціал і репрезентативність джерельної бази; − сформулювати методологію дослідження зв’язку між катаклізмами та руйнуванням археологічних об’єктів; − розглянути історичні та природні передумови руйнації археологічної спадщини; − вивчити конкретні приклади (Везувій, Херсонес, долина Інду, майя тощо); − проаналізувати застосування сучасних технологій у захисті пам’яток; − оцінити міжнародні підходи до консервації об’єктів в умовах кліматичних змін. Дослідження підтвердило гіпотезу про те, що природні катаклізми виступають одним з головних факторів втрати археологічної спадщини, однак водночас створюють нові можливості для наукового пізнання. Виявлено, що археологічні об’єкти, постраждалі від стихій, становлять важливе джерело інформації про механізми адаптації давніх суспільств, їхній побут, вірування та технічні досягнення. Практика показує, що поєднання новітніх технологій, міждисциплінарних методів дослідження та міжнародного співробітництва є ключовими для створення ефективних стратегій збереження культурної спадщини в умовах глобальних ризиків. Summary of the thesis: Global climate change and the increasing frequency of natural disasters in the 21st century pose a serious threat to archaeological heritage, which represents the cultural and historical legacy of ancient civilizations. Natural catastrophes such as earthquakes, volcanic eruptions, floods, landslides, and rising sea levels lead to the destruction of archaeological sites, making it impossible to preserve material evidence of the past. At the same time, the analysis of damaged monuments helps deepen our understanding of how ancient societies adapted to natural risks. This makes the topic particularly relevant and calls for an interdisciplinary approach to studying the effects of natural disasters and developing preservation strategies. Object of the study: the archaeological heritage of ancient civilizations affected by natural disasters. Subject of the study: the forms, mechanisms, and consequences of destructive impacts of natural disasters on archaeological sites, as well as modern methods for documenting, analyzing, and preserving them. The aim of the study is a comprehensive analysis of the destruction of archaeological heritage under the influence of natural catastrophes and the identification of promising ways to preserve it in the context of modern environmental challenges. To achieve this aim, the following objectives were set: − to analyze the state of scientific research on the effects of natural disasters on archaeological sites; − to determine the informational potential and representativeness of the source base; − to formulate the methodology for studying the correlation between natural disasters and the destruction of archaeological objects; − to examine the historical and natural prerequisites for the destruction of archaeological heritage; − to study specific cases (Vesuvius, Chersonesus, the Indus Valley, Maya, etc.); − to analyze the use of modern technologies in the protection of heritage sites; − to evaluate international approaches to the conservation of sites under climate change conditions. The study confirmed the hypothesis that natural disasters are one of the main factors in the loss of archaeological heritage, while also creating new opportunities for scientific inquiry. It was found that archaeological objects damaged by natural forces serve as valuable sources of information on how ancient societies adapted to changing environments, including their daily life, beliefs, and technological achievements. The results show that the combination of modern technologies, interdisciplinary research methods, and international cooperation is essential for developing effective strategies to protect cultural heritage under global risks.