Особливості психоемоційного стану працівників освіти під час воєнного стану на території України

Abstract

В роботі проаналізовано особливості психоемоційного стану працівників освіти під час воєнного стану в Україні — періоду хронічної напруги, підвищеного стресу та емоційного виснаження. Доведено, що збройна агресія і тривала суспільна нестабільність є потужними стресогенними чинниками, які впливають на емоційне благополуччя педагогів, ставлячи під загрозу якість освітнього процесу та ментальне здоров’я. Окреслено ключові компоненти психоемоційного стану: емоційний (регуляція емоцій, що впливає на мотивацію й якість діяльності), когнітивний (осмислення і оцінка кризових ситуацій), фізіологічний (стан здоров’я та реакції на стрес), мотиваційно-вольовий (підтримка професійної мотивації) та поведінковий (ефективна взаємодія з дітьми і колегами). Визначено їхню специфіку в умовах підвищеної небезпеки, відповідальності й травматичного досвіду. Проаналізовано аспекти особистості освітян: життєстійкість, професійну самоідентифікацію, підвищену відповідальність не лише за освітній процес, але й за психологічний стан та безпеку дітей, а також за підтримку колег; оцінено рівні стресу та ресурси адаптації в умовах війни, що впливають на якість професійної діяльності. Результати дослідження психоемоційного стану педагогів м. Миколаєва, яке проводилося в умовах безпосередньої близькості до бойових дій, показали, що більшість працівників освіти мають підвищені рівні стресу, тривожності та емоційного виснаження, а значна частина — ознаки депресивності. Учителі демонструють вищі показники реактивної тривожності, тоді як вихователі частіше характеризуються нижчою життєстійкістю та емоційним виснаженням. Виявлено, що психоемоційний стан освітян визначається поєднанням професійного навантаження, соціально-побутових труднощів і травматичних впливів війни. Зокрема, особливо вразливою групою є жінки-педагоги, на яких припадає поєднання багатьох соціальних і рольових функцій (материнство, догляд за родичами тощо). Окреслено ключові фактори емоційного виснаження та ресурси збереження психологічної стійкості, серед яких — соціальна підтримка, професійна самоідентифікація та адаптивні стратегії подолання стресу. Отримані дані підкреслюють необхідність розроблення програм психопрофілактики для підвищення емоційної стабільності і професійної компетентності освітян. Результати будуть корисними для практичних психологів, керівників освітніх закладів, фахівців ментального здоров’я та науковців. The article analyzes the features of the psycho-emotional state of education workers during martial law in Ukraine — a period of chronic tension, increased stress, and emotional exhaustion. It has been demonstrated that armed aggression and prolonged social instability serve as powerful stressogenic factors influencing teachers’ emotional well-being, threatening both the quality of the educational process and mental health. Key components of the psycho-emotional state are outlined: the emotional component (emotion regulation affecting motivation and work quality), the cognitive component (interpretation and assessment of crisis situations), the physiological component (health status and stress responses), the motivational–volitional component (maintenance of professional motivation), and the behavioral component (effective interaction with children and colleagues). Their specificity under conditions of heightened danger, responsibility, and traumatic experience is defined. Aspects of educators’ personality are analyzed, including resilience, professional self-identification, increased responsibility not only for the educational process but also for children’s psychological well-being and safety, as well as for supporting colleagues. Levels of stress and adaptive resources during wartime, influencing the quality of professional activity, are also assessed. The results of a study of the psycho-emotional state of teachers in Mykolaiv, conducted in conditions of close proximity to active hostilities, show that most education workers exhibit elevated levels of stress, anxiety, and emotional exhaustion, and a significant proportion display depressive symptoms. Teachers demonstrate higher indicators of state anxiety, whereas preschool educators more often show lower resilience and increased emotional exhaustion. It was found that the psycho-emotional state of educators is determined by a combination of professional workload, socio-economic difficulties, and traumatic war-related factors. In particular, female educators represent a highly vulnerable group due to the burden of multiple social and role obligations (motherhood, caregiving for relatives, etc.). Key factors of emotional exhaustion and resources for maintaining psychological resilience are identified, including social support, professional self-identification, and adaptive coping strategies. The obtained data highlight the need to develop psychoprophylactic programs aimed at strengthening educators’ emotional stability and professional competence. The results will be useful for practical psychologists, educational administrators, mental health professionals, and researchers.