Психологічні потреби подружжя у кризових сім’ях

Abstract

У кваліфікаційній роботі здійснено теоретико-емпіричне дослідження психологічних потреб подружніх партнерів у кризових сім’ях у контексті трансформацій сучасного українського суспільства та зростання частоти сімейних криз. На основі узагальнення класичних мотиваційних концепцій (ієрархії потреб А. Маслоу, типології психогенних потреб Г. Мюррея, теорії самодетермінації Е. Десі та Р. Райана, моделі психологічного благополуччя К. Ріфф) та результатів українських психометричних досліджень обґрунтовано багаторівневу інтегровану структуру психологічних потреб особистості й специфіку їх прояву в подружніх стосунках. Описано зміст і типологію кризових сімей (економічно вразливі, психотравматичні, конфліктно насильницькі, сім’ї з кризою батьківства, міграційно розділені, мультикризові та сім’ї із залежністю), показано їх зв’язок із хронічною фрустрацією базових психологічних потреб, порушенням емоційної безпеки, згуртованості та здатності сімейної системи до саморегуляції. Теоретично доведено, що незадоволення потреб у безпеці, автономії, компетентності, пов’язаності, визнанні й емоційній підтримці виступає ключовим чинником формування деструктивних патернів подружньої взаємодії, посилює конфліктність, відчуження, агресивність і підвищує ризик переходу родини у стан хронічної кризи. Емпіричне дослідження виконано на вибірці 20 подружніх пар (40 осіб), віднесених до категорії кризових сімей за змістовними критеріями порушення базових сімейних функцій і наявності домінувальних стресорів. Використано комплекс психодіагностичних методик: опитувальник «Суб’єктивна оцінка міжособистісних відносин» (СОМО) для вимірювання напруженості, відчуженості, конфліктності й агресії у стосунках; шкалу сімейної адаптації і згуртованості FACES-3 для оцінки структурно-функціональних параметрів сімейної системи; опитувальник задоволеності шлюбом для кількісної оцінки суб’єктивної якості подружніх стосунків. Дослідження організовано у форматі порівняння експериментальної та контрольної груп: з подружжям експериментальної групи реалізовано авторську програму психологічної підтримки й корекційної роботи, спрямовану на зниження емоційної напруженості, оптимізацію комунікації, підвищення згуртованості й задоволеності шлюбом та відновлення задоволення ключових психологічних потреб; у контрольній групі обмежилися діагностикою та наданням загальних рекомендацій без цілеспрямованого впливу. Повторне відстрочене тестування через місяць дозволило зафіксувати динаміку показників і оцінити стійкість змін. Результати емпіричного аналізу підтвердили гіпотезу про те, що рівень задоволеності базових і специфічних психологічних потреб подружніх партнерів є значущим предиктором інтенсивності конфліктів, емоційної напруженості, відчуженості й агресивності у кризових сім’ях, а також показників сімейної адаптації, згуртованості й суб’єктивної задоволеності шлюбом. Виявлено, що фрустрація потреб у безпеці, довірі, автономії та визнанні систематично поєднується з високими рівнями дисгармонії міжособистісної взаємодії, тоді як відновлення задоволення в межах психокорекційної програми супроводжується зниженням дистресу і посиленням внутрішніх ресурсів подружньої системи. Доведено ефективність програми психологічної підтримки, яка забезпечила суттєве покращення показників емоційного стану та функціонування сімейної системи в експериментальній групі порівняно з контрольною. The qualification work presents a theoretical and empirical study of the psychological needs of marital partners in crisis families in the context of transformations of contemporary Ukrainian society and the increasing frequency of family crises. On the basis of a generalization of classical motivational concepts (A. Maslow’s hierarchy of needs, H. Murray’s typology of psychogenic needs, E. Deci and R. Ryan’s self-determination theory, C. Ryff’s model of psychological well-being) and the results of Ukrainian psychometric studies, a multilevel integrated structure of the individual’s psychological needs and the specifics of their manifestation in marital relations is substantiated. The content and typology of crisis families (economically vulnerable, psychotraumatic, conflict-violent, families with a crisis of parenthood, migration-separated families, multi-crisis families and families with dependency) are described, and their connection with chronic frustration of basic psychological needs, violations of emotional safety, cohesion and the capacity of the family system for self-regulation is demonstrated. It is theoretically proved that the dissatisfaction of needs for safety, autonomy, competence, relatedness, recognition and emotional support acts as a key factor in the formation of destructive patterns of marital interaction, intensifies conflict, alienation and aggressiveness, and increases the risk of the family shifting into a state of chronic crisis. The empirical study was carried out on a sample of 20 married couples (40 individuals) classified as crisis families according to substantive criteria of disruption of basic family functions and the presence of dominant stressors. A set of psychodiagnostic methods was used: the “Subjective Assessment of Interpersonal Relations” (SOMO) questionnaire to measure tension, alienation, conflict and aggression in relationships; the FACES-3 Family Adaptation and Cohesion Scale to assess the structural and functional parameters of the family system; and a marital satisfaction questionnaire for the quantitative assessment of the subjective quality of marital relations. The study was organized in the format of a comparison between an experimental and a control group: with the couples of the experimental group, an author’s program of psychological support and corrective work was implemented, aimed at reducing emotional tension, optimizing communication, increasing cohesion and marital satisfaction, and restoring the satisfaction of key psychological needs; in the control group, the intervention was limited to diagnostics and the provision of general recommendations without targeted influence. Repeated delayed testing one month later made it possible to record the dynamics of the indicators and to assess the stability of the changes. The results of the empirical analysis confirmed the hypothesis that the level of satisfaction of the spouses’ basic and specific psychological needs is a significant predictor of the intensity of conflicts, emotional tension, alienation and aggressiveness in crisis families, as well as of indicators of family adaptation, cohesion and subjective marital satisfaction. It was found that frustration of the needs for safety, trust, autonomy and recognition is systematically combined with high levels of disharmony in interpersonal interaction, whereas the restoration of their satisfaction within the framework of the psychocorrectional program is accompanied by a decrease in distress and a strengthening of the internal resources of the marital system. The effectiveness of the psychological support program, which ensured a significant improvement in the indicators of emotional state and functioning of the family system in the experimental group compared to the control group, has been demonstrated.