Детермінанти розвитку психологічної стійкості державних службовців і стратегії їх мінімізації

Abstract

У кваліфікаційній роботі здійснено аналіз детермінант розвитку психологічної стійкості державних службовців та аналізу стратегій мінімізації негативних чинників, що впливають на їхню здатність ефективно функціонувати в умовах підвищеного професійного та соціального навантаження. Психологічна стійкість розглядається як комплексна характеристика особистості, що забезпечує її здатність зберігати продуктивність, емоційну рівновагу та професійну мотивацію в умовах стресу, невизначеності й кризових ситуацій, які є невід’ємними складовими сучасної державної служби. Визначено ключові соціальні, організаційні та індивідуально-психологічні детермінанти, що впливають на розвиток психологічної стійкості державних службовців. Проаналізовано значення професійної компетентності, емоційної регуляції, мотиваційних установок, рівня підтримки в колективі, організаційної культури й особистісних ресурсів для формування здатності працівників ефективно долати стресові навантаження. Окрема увага приділена ризикам, що знижують психологічну стійкість: емоційному виснаженню, конфліктам, комунікативним перевантаженням, невизначеності та підвищеній відповідальності за прийняті рішення. Емпірична частина дослідження спрямована на виявлення зв’язків між психологічною стійкістю, рівнем професійного стресу, індивідуальними характеристиками та умовами службової діяльності. Отримані результати дали змогу визначити чинники, які значно впливають на зниження стійкості, та окреслити ефективні стратегії їх мінімізації, зокрема розвиток навичок емоційної саморегуляції, удосконалення системи соціальної підтримки, оптимізацію управлінських процесів та впровадження психопрофілактичних заходів у професійне середовище державної служби. Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів для розроблення програм підвищення психологічної стійкості, удосконалення кадрової політики, створення сприятливого організаційного клімату та впровадження сучасних підходів до профілактики професійного вигорання. Матеріали дослідження можуть бути корисними для керівників органів державної влади, психологів, HR-фахівців та дослідників у сфері публічного управління. The qualification thesis presents an analysis of the determinants influencing the development of psychological resilience among civil servants, as well as an examination of strategies aimed at minimizing negative factors that affect their ability to function effectively under heightened professional and social demands. Psychological resilience is viewed as a complex personality characteristic that enables individuals to maintain productivity, emotional balance, and professional motivation amid stress, uncertainty, and crisis situations—conditions that are inherent to modern public service. The study identifies key social, organizational, and individual-psychological determinants that affect the development of psychological resilience in civil servants. The significance of professional competence, emotional regulation, motivational attitudes, workplace support, organizational culture, and personal resources is analyzed in relation to employees' ability to cope effectively with stressors. Special attention is given to risks that reduce resilience, such as emotional exhaustion, interpersonal conflicts, communicative overload, uncertainty, and elevated responsibility for decision-making. The empirical part of the research focuses on identifying relationships between psychological resilience, levels of professional stress, individual characteristics, and conditions of public service activity. The findings make it possible to determine the factors that substantially decrease resilience and outline effective strategies for their minimization, including the development of emotional self-regulation skills, enhancement of social support systems, optimization of managerial processes, and implementation of psychoprophylactic measures within the public service environment. The practical significance of the work lies in the application of its results to the development of programs for strengthening psychological resilience, improving personnel policy, fostering a supportive organizational climate, and introducing modern approaches to the prevention of professional burnout. The research materials may be useful for public sector leaders, psychologists, HR specialists, and scholars in the field of public administration.