Алегоричність Христа у творах Л.Кляйва як об’єкт перекладу

Abstract

Магістерська робота на здобуття ступеня магістра філології за спеціальністю 035-Філологія 035.04 Германські мови та літератури (переклад включно) - англійська. – Чорноморський національний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2019. Актуальність теми даного дослідження полягає в недостатній вивченості особливостей доробку в контексті використання автором різних мовностилістичних засобів, особливо використання алегоричності образу Христа. Мовностилістичні засоби мови сприяють втіленню авторської інтенції і грають найважливішу роль в художньому творі. Метою даної роботи є аналіз алегоричності використання образу Христа в творчому доробку К.Льюїса. Об’єкт дослідження особливості використання алегоричного образу Христа в творчому доробку К. Льюїса. Предмет дослідження способи відтворення алегорії Христа в українському перекладі. Магістерська робота складається з двох частин. Перший розділ роботи описує вплив християнства на життя та творчість Льюїса Клайва. Книги К. С. Льюїса ще не набули такої широкої популярності в нашій країні, як в Англії та Сполучених Штатах, де він є одним з культових авторів. Це цілком можна пояснити тим, що у вітчизняній літературі чимало творів філософсько-релігійної спрямованості довгі роки просто не друкували. К. С. Льюїса відносять до традиції християнської апологетики. Як автор він цікавий тим, що придбав репутацію великого проповідника 20-го століття, не маючи священного сану, а будучи за професією літературознавцем. Другий розділ роботи описує дослідження образу Бога та Христа в творах письменника та його відтворення в українських перекладах. Англомовна літературна критика має низку праць, у яких досліджується проблема (не)християнського змісту Льюїсових Хронік. Серед найвідоміших авторів можна назвати передусім Волтера Гупера (найавторитетнішого біографа Льюїса), Пітера Шакля, Марвіна Гінтена, Гедер Копп, Джонатана Роджерса, Майка Беллу, Девіда Даунінґа, та інших. Було б неточно зводити художній прийом Льюїса до алегорії. Хоча він і виріс на алегоричній, «беньянівській літературі», а точніше, як пише о. Кротов, виріс із неї, в цілому він тяжіє більше до поетики Толкина, аніж до поетики Беньяна. Льюїс обережно підбирав літературну форму для творення своїх образів. Він полюбляв давати пораду молодим письменникам писати твори для дітей не заради їхнього задоволення чи розваги, а тому що це « найкраща форма мистецтва для висловлення того, що ви хочете сказати: так, як композитор може написати Марш.