Державна політика забезпечення реалізації медичної реформи в Україні

Abstract

У межах дослідження визначено, що право на охорону здоров’я та медичну допомогу є найважливішим правом громадянина України. Тому прямим і найголовнішим обов’язком держави є піклування про здоров’я людини та забезпечення його охорони згідно з проголошеними у Загальній Декларації прав людини, Європейській соціальній хартії, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права. Державна політика спрямована на якісну та ефективну реалізацію медичної реформи, яка з початку 2017 р. розпочала новий етап, для якого характерними стали: розвиток сімейної медицини, введення референтних цін на ліки для окремих видів хвороб, підвищення якості медичних послуг – один із реальних шляхів виведення даної галузі з глибокої масштабної кризи, оновлення не тільки медичної, але й усієї соціальної та гуманітарної сфери. Актуалізує дослідження також і те, що соціально-політична значущість та економічна вартість індивідуального та суспільного здоров’я, охорона здоров’я громадян вважається однією з найважливіших функцій сучасної держави. В дослідженні проаналізовано нормативно-правову базу реформи охорони здоров’я, висвітлено проблеми функціонування вітчизняної галузі охорони здоров’я в умовах децентралізації на прикладі м. Вознесенськ, здійснено детальний аналіз міжнародного досвіду фінансування реформ в сфері охорони здоров’я, вказано, що стан здоров’я населення є одним з основних показників якості життя, рівня соціально-економічного розвитку суспільства. Здоров’я відноситься до числа основних і незамінних соціальних цінностей, є умовою і передумовою благополуччя і належної якості життя, а також еталоном, мірилом ступеня просування до зменшення бідності, зміцненню соціальної згуртованості та ліквідації дискримінації. Детальний аналіз оцінки реалізації медичної реформи засвідчує успішність результату реалізації медичної реформи на первинній ланці. Опитування, проведене авторкою у м. Вознесенськ та висвітлені всеукраїнські рейтинги все ж свідчать, що більшість лікарів залишились незадоволеними через збільшення паперової роботи, до якої ще додалася робота за комп’ютером, що автоматично не дає змогу якісно виконувати свої обов’язки.