Аналітизм синтаксичних форм на рівні простого речення

Abstract

Короткий зміст праці: У роботi розглянуто основні прояви синтаксичного аналітизму на рівні простого речення, зосереджених на формах головних членів і поширювачів речення. Було проаналізовано особливості розмежування явищ синтаксичного та морфологічного, синтаксичного та лексичного аналітизму. Розглянуто прийняті принципи ключових фундаментальних протиставлень синтетизму й аналітизму. Досліджено основні способи вираження головних членів речення і поширювачів (прислівних, детермінантних) і встановлено відповідне співвідношення найбільш і найменш поширених серед них. Було застосовано два основних підходи для проведення наукового дослідження – формально-граматичний і семантичний. Виявлено ступінь використання фразеологізму на позначення аналітичної одиниці, проаналізувавши для цього наукові статті сучасних мовознавців, монографії лінгвістів тощо. Виокремлено граматичні форми реалізації складених конструкцій разом із семантичним компонентом, а також засвідчено, що вибір конкретного морфологічного типу для вираження синтаксичної функції носить досить виважений і закономірний характер, і залежить це від багатьох факторів, починаючи від комунікативної стратегії мовця. Проілюстровано наочно (у виглядi діаграм) співвідношення способів вираження аналітичних головних членів і поширювачів простого речення. Було визначено типові формомоделі підметових, присудкових аналітичних сполук.