Насильницька депортація остарбайтерів із території УРСР до Німеччини

Abstract

У дипломній роботі досліджується примусова праця українських робітників у Німеччині у період Другої світової війни, яка досягла грандіозного розмаху і ввійшла в історію як нечуваний приклад масового використання рабської праці іноземців для становлення економіки монополістичного характеру всередині однієї держави. Основну увагу зосереджено на дослідженні процесу насильницького перевезення українців на примусові роботи та висвітленні системності роботи в найбільших концентраційних таборах Третього Райху, зокрема Аушвіц, Берген-Бельзен, Маутгаузен, Дахау, Бухенвальд, Флоссенбюрг та Майданек. Проаналізовано особливості створення систем інформування як різновиду руху опору проти німецького поневолення та досліджено нетипові види супротиву українців у концентраційних таборах Третього Райху. Досліджено пропагандистську діяльність угруповування «Іскра», яку проводили серед іноземних примусових робітників, розповсюджуючи інформацію про ситуацію. Проаналізовано наслідки примусової депортації населення УРСР німецьким командуванням, що мають міжнародний характер злочину, адже містить складові тотального винищення нації та антигуманності поводження стосовно особистості. Окрім того, висвітлено парадокс неможливості повернення українців на Батьківщину після війни через політичні суб’єктивні переконання радянського керівництва стосовно повернення остарбайтерів.