Механізми забезпечення професіоналізації державних службовців

Abstract

Магістерська робота на здобуття освітнього ступеню «магістр». Чорноморський національний університет імені Петра Могили. – Миколаїв, 2020. Актуальність дослідження. Сучасні стратегічні напрями розвитку Української держави, визначені Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», Стратегією реформування державного управління України на 2016–2020 роки, Стратегією державної кадрової політики на 2012–2020 роки, вимагають створення професійного інституту державної служби, забезпечення його ефективності, формуючи потребу у висококваліфікованих кадрах, здатних належно виробляти та проводити державну політику, відповідати на трансформаційні виклики сьогодення. У цьому контексті великого значення набуває (професіоналізація державних службовців далі – ДС), та відповідно, оновлення механізмів забезпечення її розвитку. Перші позиції держав у світових рейтингах конкурентоспроможності співвідносні з розвитком професіоналізація, використанням талантів, адже підвищення рівня економіки та суспільного добробуту суттєво залежать від інновацій, а інновації – від професіоналізації, зокрема в системі державного управління. За Глобальним індексом талантів (The Global Talent Index, ГІТ) у рейтингу 2015 року Україна посіла 42-ге місце серед 60 досліджуваних країн. Зважаючи на тенденцію до зниження показника «якість робочої сили», виникає необхідність прискорення розвитку професіоналізації особистості, зокрема державного службовця. Оскільки перші місця за ГІТ належать країнам Західної Європи і США, аналіз застосування ними механізмів забезпечення розвитку професіоналізація ДС може надати Україні додаткові можливості для підготовки висококваліфікованих кадрів, тобто для поліпшення її позицій у рейтингу. Крім того, вагомим аргументом на користь актуальності дослідження є впровадження нового законодавства у сфері державного управління й нових вимог до ДС в Україні, зокрема щодо їхньої креативності, саморозвитку та спрямованості на служіння українському народові. Зазначені науковці сформували широку теоретико-методологічну базу для дослідження проблеми професійного розвитку ДС. Однак пошук шляхів її вирішення в умовах оновлення законодавства про державну службу та місцеве самоврядування, високі вимоги до ДС у контексті проведення реформ зумовлюють необхідність комплексного дослідження, обґрунтування і подальшого вдосконалення механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС. Мета та завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС. Для досягнення мети було поставлено такі завдання: – визначити методологічні засади та сутність механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС, а також теоретичні засади їх дослідження; – проаналізувати зарубіжні моделі й механізми забезпечення розвитку професіоналізації ДС; – виявити характерні особливості й недоліки механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС в Україні; – дослідити стан системи професійного навчання ДС показати її роль у професіоналії ДС; – виявити можливості застосування зарубіжного досвіду з метою вдосконалення відповідних вітчизняних механізмів; – розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів забезпечення розвитку професіоналізація ДС в Україні. Об’єкт дослідження – професіоналізація особистості. Предмет дослідження – механізми забезпечення розвитку професіоналізаціЇ ДС. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі було застосовано комплекс взаємопов’язаних наукових методів, зокрема: системний, порівняння – для виявлення особливостей механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС; структурно-функціональний, аналізу, синтезу – для з’ясування сутності поняття професіоналізація ДС, визначення характерних особливостей його структури; абстрагування, порівняння – для окреслення понятійно-термінологічного апарату дослідження та встановлення характерних ознак, та для виокремлення спільних механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС у досліджуваних зарубіжних моделях; узагальнення, систематизації, аналізу – для дослідження зарубіжних моделей розвитку професіоналізації ДС та визначення можливостей їх застосування в Україні; прогнозування – для розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: дістало подальшого розвитку: – підходи до вдосконалення механізмів державного управління розвитком професіоналізації ДС на підставі урахування зарубіжного досвіду, зокрема: 1) визначення мети і завдань розвитку професіоналізації ДС, що їх мають реалізовувати всі інституції, які здійснюють підготовку, спеціалізацію та підвищення кваліфікації ДС, а також забезпечують координацію дій у цій сфері; 2) забезпечення відповідності організації системи управління людськими ресурсами ситуації в державі та меті її розвитку; 3) підтримка систематичності професійного навчання ДС шляхом тренінгів і програм індивідуального професійного розвитку; – методологічні принципи вдосконалення державних механізмів забезпечення розвитку професіоналізації ДС: зокрема для організаційного механізму – систематичне оцінювання професіоналізації ДС, забезпечення певного рівня свободи для виконання їх функцій. Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (95 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 99 сторінок, із яких 88 – основного тексту.