Особливості управління конфліктами в державних установах

Abstract

У межах дослідження визначено, що конфлікти, як й будь-які інші соціальні суперечності виступають формою реальних суспільних взаємозв'язків, котрі як раз й відображають взаємовідносини соціальних груп і спільнот, взаємодію особистостей всередині цих соціальних груп при розбіжності інтересів, потреб, мотивів і стимулів. Наголошено, що в державній сфері конфлікт являє специфічну форму взаємодії інститутів, організацій, соціальних груп та індивідів. Доведено, що ієрархічність структур державної системи, диференціація управлінських ролей, відмінності статусів та інтересів, а також ціннісні, соціокультурні та інші розбіжності суб'єктів і об'єктів управління неминуче провокують конфлікти, зумовлюючи певну форму людської поведінки. Обґрунтовано, що конфлікти будуть існувати і виступати чинником, що дестабілізує роботу системи в цілому до тих пір, поки не буде здійснюватися планомірна робота для виявлення й профілактики конфліктних ситуацій на ранній стадії, їх вирішення і запобігання. Необхідні для цього спеціальні профілактичні заходи і програми нейтралізації конфліктів повинні здійснюватися за допомогою психологічних методів, заснованих на принципах пріоритету загальної конфліктологічної компетентності з урахуванням організаційного, діяльнісного, особистісного та ситуаційного підходів. Встановлено, що попередження конфліктів в організації являє заходи по профілактиці будь-якого виникнення інцидентів. Відсутність конфліктів в організації виникає за рахунок створення такої матеріальної і психологічної середовища, яка б не тільки усувала, а й запобігала виникнення стресових ситуацій серед працівників. Отже, заходи профілактики конфліктів і стресів займають визначальне значення.