Роль державних органів управління і місцевого самоврядування в механізмі реформування первинної медико-санітарної допомоги

Abstract

Доведено, що сімейна медицина зародилась і почала розвиватись в середині сімдесятих років минулого сторіччя, її загальні принципи були вперше сформульовані на Алма-Атинській конференції 134 країн і представників ООН. Подані історичні матеріали підтверджують, що надання первинної медико-санітарної допомоги за сімейним принципом посідає важливе місце і демонструє високу медичну ефективність та економічну доцільність. Саме у системі первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини розвинулась концепція профілактичної медицини, що базується на чинниках ризику виникнення захворювань, формування, збереження і зміцнення здоров’я здорових людей. Констатовано, що нагальна потреба у формуванні, збереженні, зміцненні та відновленні здоров’я нації вимагала напрацювання механізмів державного управління щодо реформування первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні. Вперше сімейна медицина в нашій країні започаткована на Львівщині в 1988 році, коли за ініціативою громадськості та наказом Міністерства охорони здоров’я України був започаткований медико-соціальний експеримент щодо реорганізації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та опрацювання комплексного механізму державного управління цим процесом. Позитивні результати цього експерименту поширені не лише на інші регіони України, але й в країнах СНД. Доведено, що результативність та ефективність комплексного механізму державного управління первинною медико-санітарною допомогою на регіональному рівні пов’язана з першочерговим забезпеченням потреб територіальних громад, наближенням до них якісної медичної допомоги шляхом перерозподілу ресурсів з урахуванням пріоритету розвитку сімейної медицини як основної складової первинної медико-санітарної допомоги населенню адміністративної території, заснованої на засадах керованості, профілактичної спрямованості, стандартизації та доказовості, які є підгрунтям її медичної ефективності та економічної доцільності. З урахуванням економічного механізму державного управління і дефіциту фінансування закладів первинної медико-санітарної допомоги запропоновані зміни у фінансуванні амбулаторно-поліклінічних закладів, що працюють на засадах сімейної медицини, як найменш економічно затратної підсистеми системи охорони здоров’я згідно опрацьованої і затвердженої Львівською обласною радою цільової програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, що визначає моделі кінцевих результатів виконання завдань і заходів комплексного механізму державного управління Показано, що сімейний лікар на Львівщині став не лише валеологом щодо формування, збереження і зміцнення здоров’я здорових людей, фахівцем у галузі профілактики найпоширеніших захворювань, але й менеджером застосування діагностичних і лікувально-реабілітаційних технологій, які реалізуються у закладах первинної медико-санітарної допомоги, а також у закладах другого і третього рівнів медичної допомоги хворим. Він забезпечує ліпшу інтеграцію медичної допомоги, наступність і спадкоємність між різними лікувально-профілактичними закладами, суттєво поліпшуючи її керованість, доступність і якість. Продемонстрована роль безперервного професійного розвитку фахівців сімейної медицини, рейтингової оцінки кількості та якості їх професійної роботи, а також внутрішньополіклінічного аудиту в мотиваційному механізмі державного управління якістю медичної допомоги на догоспітальному етапі у закладах первинної медико-санітарної допомоги, які працюють на засадах сімейної медицини.