Професійна культура працівників органів публічної влади

Abstract

Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеню «магістр». Чорноморський національний університет імені Петра Могили. – Миколаїв, 2021. У кваліфікаційній роботі висвітлено важливі для розвитку української державності та становлення демократії питання професійної культури працівників органів публічної влади. В результаті дослідження зроблено наступні висновки. Визначено, що професійну культуру слід розуміти як специфіку, культуру професійного співтовариства та як культуру представника певної професії. Професійну культуру публічних службовців слід розглядати як окрему субкультуру, тобто таку культуру, яка залежить від культури суспільства і не суперечить їй. Професійна культура визначається як сукупність професійних цінностей і норм поведінки, притаманних лише системі публічної служби, котрі формуються під час спільної діяльності всіх службовців задля досягнення спільних цілей. Визначено, що включеність людини у той чи інший вид чи сферу діяльності (переважно розумовий чи фізичний, творчий чи рутинний) накладає дуже помітний відбиток на людину, систему вимог, що пред’являються до неї. Публічні службовці є однією з професійних груп, які привертають увагу і дослідників, і громадськості, і пересічних громадян. Залежність умов життя від рішень органів публічної влади змушує нас хоча б періодично спостерігати за тим, що відбувається у сфері публічної служби. Визначено сучасний моральний стан публічних службовців. Основною метою публічних службовців є забезпечення ефективного функціонування органів публічної влади. З погляду інституційного підходу публічна служба постає як особливий інститут реалізації функцій держави. Встановлено бар’єри у формуванні професійної культури у системі публічної служби. Проблематика етики у правовому регулюванні поведінки публічних службовців стала останніми роками однією з основних у наукових дослідженнях. Зазначено, що пріоритетами побудови нової публічної служби в Україні є створення професійної, некорумпованої, престижної публічної служби, орієнтованої на потреби; відокремлення політики від управління; запровадження виваженої моделі управління людськими ресурсами; координація публічної служби на різних рівнях управління; запровадження прозорої моделі оплати праці та професійної мотивації публічних службовців. Доведено, що в умовах сучасного етапу державотворчих процесів вкрай актуальним є завдання формування нового типу публічного службовця. В основі іміджу цього службовця знаходяться такі риси як доброчесність, професіоналізм, відповідальність.