Особливості фізичної реабілітації у осіб похилого віку (60 років і старше) з захворюваннями серцево-судинної системи

Abstract

Серцево-судинні захворювання посідають перше місце в структурі смертності громадян України (62,5 %), на кілька порядків випереджаючи смертність від злоякісних новоутворень. В Україні щорічно ці захворювання забирають життя у близько 500 тисяч, а в Європі – у понад 4 мільйонів осіб Найбільший внесок у смертність від хронічних систем кровообігу має ішемічна хвороба серця – 68,8%. ІХС розвивається внаслідок ураження коронарних артерій та в результаті абсолютного чи відносного порушення кровопостачання міокарда. На жаль, умови та спосіб життя сучасної людини (неправильне харчування, гіподинамія, високий рівень стресових навантажень, обмеження доступності певної категорії населення до своєчасної та якісної медичної допомоги в умовах війни тощо) сприяють і подальшому прогресуванню ІХС та розвитку гострого коронарного синдрому (нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда). Комплексна реабілітація та відновне лікування є визнаними найбільш економічно ефективними втручаннями для зниження серцево-судинної смертності, захворюваності та інвалідності, а також підвищення якості життя. Ефективність лікування кардіологічних хворих в подальшому залежить від багатьох факторів, зокрема відновного періоду, адаптаційних можливостей та реабілітаційного потенціалу, можливості участі у реабілітаційних програмах та їх раннього початку, психологічного стану, бажання та активної позиції пацієнтів. Багатьма дослідниками встановлено, що пацієнти працездатного віку мають більш сприятливий реабілітаційний прогноз, реабілітаційний потенціал, виявляють кращі показники мотиваційної та психоемоційної сфери у порівнянні з пацієнтами літнього віку. Крім того, пацієнти у віці 60+ мають більше обмежень та протипоказань до функціональної реабілітації, особливо на ранньому етапі (кардіологічний стаціонар) та потребують більшої індивідуалізації дозованих фізичних навантажень, більш ретельного моніторингу і контролю й урахування індивідуальних психологічних особливостей та впровадження методів їх корекції. Також серед актуальних проблем кардіореабілітації, відмічається низький відсоток залучення пацієнтів на всіх етапах реабілітації та недостатня ефективність навчання пацієнтів (особливо у віці 60+). Крім того, більшість програм кардіореабілітації включають, в основному, фізичну складову, однак програми, що включають переважно фізичні тренування не можуть вважатися повноцінною кадіологічною реабілітацією, оскільки не охоплюють психо-соціальний аспект реабілітаційного процесу та не відповідають принципам комплексності, індивідуальності та мультидисциплінарного підходу. Отже питання розробки структури та програм ранньої комплексної реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця з поєднанням психокорекційного, навчального та фізичного аспекту, всебічним впливом на фізичну здатність, функціональні показники серцево-судинної системи, психологічний стан хворого, якість життя та клінічний перебіг ІХС є актуальним та перспективним для розробки. Об’єкт дослідження: комплексна фізична реабілітація осіб похилого віку з наслідками гострого коронарного синдрому. Предмет дослідження: ефективність впливу комплексної медико- психологічної реабілітації на функціональні показники ССС, показники активності та участі і якість життя хворих похилого віку із наслідками гострого коронарного синдрому. Гіпотезою дослідження виступає припущення про те, що поєднання індивідуально розроблених програм сучасної фізичної реабілітації та методів психологічного впливу у програмах комплексної медико-психологічної реабілітації хворих похилого віку із наслідками гострого коронарного синдрому дозволяє покращити клінічні та функціональні показники серцево- судинної системи, показники психоемоційного стану та якості життя пацієнтів, сприяючи їх соціальній реадаптації та вторинній профілактиці ГКС. Мета роботи: розробка, впровадження та експериментальна перевірка ефективності комплексної програми кардіореабілітації осіб похилого віку із наслідками гострого коронарного синдрому. Завдання: 1. Проаналізувати сучасний стан кардіореабілітації хворих з ІХС на основі теоретичного вивчення наукових джерел, присвячених питанню комплексної реабілітації осіб з захворюваннями ССС. 2. Обгрунтувати доцільність використання методик фізичної та психологічної реабілітації осіб похилого віку з наслідками гострого коронарного синдрому. 3. Розробити експериментальну комплексну програму кардіореабілітації осіб похилого віку із наслідками гострого коронарного синдрому з використанням методик ЛГ, велоергометричного тренування, психоедукації та психотерапії. 4. Експериментально перевірити ефективність розробленої програми. Методи дослідження: аналітичний огляд науково-методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз даних медичної статистики, клінічні та функціональні методи оцінки серцево-судинної системи: загальноклінічне обстеження, тест з ДФН наВЕМ, 6-хвилинний тест ходьби, тредміл-тест, ЕКГ, ЕхоКГ; лабораторні методи: біохімічне дослідження крові; опитувальники (SF-36, SAQ, РHQ-2, РHQ-9, HADS, Спілберга-Ханіна), опитувальник якості життя ВООЗ; формувальний та контрольний експеримент; методи математичної статистики. Інформаційна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Хмельницького обласного серцево-судинного центру Хмельницької обласної ради. Наукова новизна: розроблена і науково обгрунтована програма комплексної медико-психологічної реабілітації для осіб похилого віку із наслідками гострого коронарного синдрому. Вперше обгрунтовані принципи добору та поєднання методів кінезіотерапії та засобів психологічної корекції в структурі комплексної стаціонарної та амбулаторно-поліклінічної реабілітації хворих з кардіопатологією. Встановлено індивідуальні та типові особливості зміни психологічного статусу хворих у віці 60+, що мають ІХС, та розроблено програму психологічної реабілітації кардіологічних хворих шляхом оптимізації внутрішньої картини здоров'я. Практичне значення: Розроблено та апробовано програму комплексної медико-психологічної реабілітації хворих з ІХС та наслідками гострого коронарного синдрому та методичні рекомендації, які можуть бути впроваджені у загальну систему відновного лікування хворих з кардіопатологією в умовах лікувальних, лікувально-профілактичних та санаторно-курортних установ відповідного профілю. Апробація роботи здійснювалась на ХХV Всеукраїнській науково- практичній конференції «Могилянські читання – 2022: Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти», 7-11 листопада 2022 р., м. Миколаїв. Структура роботи: дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Містить 13 таблиць та 1 рисунок. Кількість літературних джерел – 90, із них 12 зарубіжних. Загальний обсяг роботи складає 92 сторінки.