Управління конфліктами та стресами в державних установах

Abstract

В дослідженні наголошено, що сучасне явище «конфлікту» має складну соціальну і психологічну основу, що призводить до високої ймовірності виникнення вказаного явища під час функціонування державних установ, при цьому виникаючи не лише між окремо взятими співробітниками, а й між людиною та колективом, колективом та групою осіб, між різними підрозділами тощо. Встановлено, що передумовою виникнення конфлікту та стресу в державних установах можуть бути відмінності точок зору людей, особиста неприязнь, упередження та стереотипи тощо, тому навіть у малих групах людей, які можуть працювати спільно вже багато років, можливе виникнення конфліктів, і уникнути подібних ситуацій у міжособистісних взаємовідносинах практично неможливо. Наголошено, що не варто забувати про те, що найчастіше конфлікти та стреси стають несподіванкою для однієї зі сторін, але конфлікти ніколи не виникають з ні від куди, і мають під собою надійний фундамент зі списку причин. Проте, виникнення конфлікту, часом, допомагає у вирішенні не вирішуваних раніше проблем, але перебіг будь-якого з конфліктів має відбуватися під керівництвом спеціально навчених людей, які займаються управлінням персоналом, оскільки, якщо пустити конфлікт на самоплив можуть статися дуже непередбачувані та неприємні ситуації як для самих учасників конфлікту, так і установи загалом. Доведено, що в даний час все частіше стикаємося з ймовірністю виникнення конфлікту, оскільки життя сучасної людини стало швидшим, а міжособистісних комунікацій побільшало, а саме комунікування полегшало. З точки зору посадових обов'язків, посада керівника є однією з найстресовіших посад, оскільки така діяльність тісно взаємопов'язана з постійною наявністю тригерів або факторів виникнення стресових та конфліктних ситуацій, до цього додається висока відповідальність, яку несе керівник, саме тому, для ведення стабільної, ефективної та продуктивної управлінської діяльності необхідна наявність та розвиток емоційної стійкості, а також жорсткості та внутрішнього стрижня. Таким чином, конфлікти та стрес не можуть існувати порізно, оскільки стресові ситуації можуть породжуватися різними конфліктами, через які може розвинутися занепокоєння, висока плинність кадрового складу, небажання виходу на роботу, і що найзгубніше для установи – тенденцією зниження ефективності й результативності виконавчого персоналу організації.