Особливості регулювання та розвитку міграційних процесів в країнах Європейського Союзу: уроки для України

Abstract

Міграційна політика ЄС - комплексом законодавчих, організаційних та інших заходів, що спрямовані на врегулювання міграційних потоків в національних інтересах сучасних держав. Наголошено, що регулюванню можуть піддаватися в'їзд і виїзд з країни, процедури надання громадянства, тимчасових віз, процес використання іноземної робочої сили, процедури надання соціального захисту мігрантів, питання надання притулку. Стверджується, що державна міграційна політика країн-членів Євросоюзу реалізується на різних рівнях: у вигляді міждержавної взаємодії, на національному рівні у вигляді внутрішньої міграційної політики, на наднаціональному рівні з частковим ослабленням державного суверенітету і делегуванням ряду повноважень інституційних суб'єктів міграційної політики ЄС. Доведено, що основними складовими частинами сучасної міграційної політики ЄС є: посилення боротьби з нелегальною міграцією; підтримка і стимулювання легальної міграції; інтеграція постійно проживаючих іммігрантів в суспільство приймаючої держави ЄС. Уряди країн Європейського Союзу повинні скоординувати зусилля щодо наступних аспектів: удосконалювати не тільки вторинну правову базу в сфері міграційної політики, а й створити первинну; розробити загальну політику з надання притулку, гармонізувати національні законодавства в цьому питанні; доповнити законодавчу базу в області незаконної міграції і контролювати виконання вже існуючих нормативних актів; створити законодавчу базу з питань міждержавного кадрового обміну в рамках ЄС, тому що єдиний європейський ринок передбачає вільну циркуляцію робочої сили. Наголошено, що останніми роками міграція в Україні набуває все більшого значення, тому актуальною є розробка національної стратегії, що має бути заснована на зацікавленості країни у залученні кваліфікованої робочої сили та пріоритетному використанні національних людських ресурсів. Необхідно розробити та впровадити заходи, що стимулюють економічне зростання, що запобігатиме відпливу висококваліфікованих кадрів за кордон. Необхідно розробляти ефективну модель трудових взаємовідносин, систему стимулів та мотивацій, грантів та стипендій. Це сприятиме зниженню плинності кадрів, а також стимулюватиме зворотну трудову міграцію. EU migration policy is a complex of legislative, organizational and other measures aimed at regulating migration flows in the national interests of modern states. It was emphasized that entry and exit from the country, procedures for granting citizenship, temporary visas, the process of using foreign labor, procedures for providing social protection to migrants, and the issue of asylum may be subject to regulation. It is argued that the state migration policy of EU member states is implemented at different levels: in the form of interstate cooperation, at the national level in the form of internal migration policy, at the supranational level with a partial weakening of state sovereignty and the delegation of a number of powers of the institutional subjects of the EU migration policy. It has been proven that the main components of the current EU migration policy are: strengthening the fight against illegal migration; support and stimulation of legal migration; integration of permanently resident immigrants into the society of the EU host state. The governments of the countries of the European Union should coordinate efforts regarding the following aspects: improve not only the secondary legal framework in the field of migration policy, but also create the primary one; develop a general asylum policy, harmonize national legislation in this matter; supplement the legal framework in the field of illegal migration and monitor the implementation of already existing normative acts; to create a legislative framework for interstate personnel exchange within the EU, because the single European market provides for the free circulation of labor. It was emphasized that in recent years, migration in Ukraine has become more and more important, therefore the development of a national strategy, which should be based on the country's interest in attracting qualified labor and priority use of national human resources, is urgent. It is necessary to develop and implement measures that stimulate economic growth, which will prevent the outflow of highly qualified personnel abroad. It is necessary to develop an effective model of labor relations, a system of incentives and motivations, grants and scholarships. This will contribute to reducing staff turnover, as well as stimulate return labor migration.