Лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти перекладу аудіомедіальных текстів (на матеріалі кінотексту народної казки братів Грімм «Розумна селянська донька»)

Abstract

Короткий зміст праці: У представленій роботі досліджено кінодискурс як унікальну форму міжкультурної комунікації, яка поєднує вербальні, невербальні та аудіовізуальні засоби передачі інформації. Визначено, що кінодискурс формує багаторівневу семантичну структуру, відіграючи важливу роль у популяризації суспільних цінностей, ідей та світоглядних орієнтирів через образи, звук, музику та візуальні ефекти. Кіно як комунікативний феномен не тільки передає сюжетні події, але й стимулює емоційний відгук аудиторії, сприяє ідентифікації з персонажами, тим самим виконуючи функцію засобу міжкультурного обміну. У роботі розглянуто взаємодію ідей різних культурних контекстів, які у процесі сприйняття аудиторією перетворюються під впливом її культурного середовища. Особливу увагу приділено впливу кінодискурсу на сучасну культуру, популяризацію ідеалів та стереотипів, що дозволяє розглядати кіно як інструмент соціалізації та формування громадської думки. Медіатекст кіно, як комплексний засіб передачі інформації, аналізується через його багатокомпонентність, яка охоплює текстові, аудіальні та візуальні елементи. Визначено, що ця мультикомпонентність сприяє формуванню багатовимірних значень, впливаючи на сприйняття фільму глядачами. Досліджено процес адаптації медіатекстів до цільової аудиторії з урахуванням її культурних, соціальних та інтелектуальних характеристик, що забезпечує максимальний ефект комунікації. Окрему увагу приділено перекладу медіатекстів у кінодискурсі, який є складним процесом, що поєднує культурні, лінгвістичні та технічні аспекти. Досліджено основні методи кіноперекладу – дублювання і субтитрування, їх переваги та обмеження. Зокрема, проаналізовано способи збереження автентичності звукової доріжки, передачі емоційного забарвлення та інтонацій діалогів у субтитруванні. На прикладі казки «Розумна селянська донька» досліджено переклад реалій, власних назв та ідіом. Виявлено, що переклад цих елементів вимагає врахування культурного контексту, збереження автентичності оригіналу та адаптації до сприйняття цільовою аудиторією. Розглянуто використання перекладацьких трансформацій, таких як калькування, адаптація, описовий переклад, для передачі культурного колориту, стилю та специфіки тексту. Аналіз кінотекстів продемонстрував застосування таких перекладацьких прийомів, як генералізація, конкретизація, опущення, додавання, що дозволило зберегти баланс між змістовністю тексту та його доступністю. Окрему увагу приділено збереженню стилістичних та емоційних особливостей оригіналу, переданих через адаптацію метафор, епітетів та іронії. Робота підкреслює значення кіноперекладу як інструменту міжкультурної комунікації, що сприяє не лише доступності кінотексту для нової аудиторії, але й збереженню його естетичної та культурної цінності. Висновки дослідження можуть бути використані у практиці перекладу, а також у подальших лінгвістичних, культурологічних та комунікативно-прагматичних дослідженнях.