Оцінювання ресурсного потенціалу відходів від руйнувань для відновлення економіки післявоєнного стану на прикладі ТГ Миколаївської області

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена значними руйнуваннями в Миколаївській області, що спричинили утворення великих обсягів відходів. Вони становлять екологічну загрозу, але містять цінні ресурси, які можуть бути використані для відновлення інфраструктури та економіки регіону. Тому оцінка їхнього ресурсного потенціалу є важливим елементом післявоєнного відновлення. Метою роботи є аналіз обсягів, складу та можливостей повторного використання відходів від руйнувань у територіальних громадах області. Основні завдання включають вивчення структури відходів, визначення фізико-хімічного складу, розроблення методики оцінки ресурсного потенціалу та обґрунтування доцільності застосування вторинних матеріалів у програмах відбудови. Об’єкт дослідження — відходи від руйнувань у ТГ Миколаївської області, предмет — їх ресурсний потенціал. Використано аналітичні, порівняльні, статистичні методи та ГІС-аналіз. Наукова новизна полягає в удосконаленні методичного підходу до оцінки ресурсного потенціалу та систематизації видів будівельних відходів, а практична значущість — у можливості застосування результатів органами влади та будівельною галуззю для планування переробки й відновлення територій. Висновок: проведений розрахунок показав, що основні мінеральні компоненти становлять 50–60% усіх відходів, причому Снігурівська ТГ генерує найбільші обсяги: близько 55% цегляного бою, 60% бетону, 50% скла, 45% металів і 60% полімерів. Миколаївська ТГ має близько 50% металів і 20% деревини серед супутніх компонентів. Ресурсний потенціал відходів дозволяє забезпечити до 30–60% потреб у нерудних матеріалах під час відбудови та дає змогу скоротити витрати на матеріали приблизно на 10%. Загалом система перероблення може зменшити обсяги захоронення відходів до 50%, що суттєво знижує екологічні ризики. The relevance of this research is determined by the significant destruction in the Mykolaiv region, which has resulted in large volumes of waste. These waste materials pose environmental risks but also contain valuable secondary resources that can be used for infrastructure restoration and economic recovery. Therefore, assessing their resource potential is a key element of post-war reconstruction. The aim of the thesis is to analyse the volumes, composition, and reuse potential of demolition waste generated within the territorial communities of the region. The main objectives include studying waste structure, identifying its physico-chemical composition, developing a methodology for assessing resource potential, and substantiating the feasibility of using secondary materials in reconstruction programmes. The object of the research is demolition waste in the territorial communities of Mykolaiv Region, while the subject is its resource potential. Analytical, comparative, statistical methods and GIS analysis were applied. The scientific novelty lies in improving the methodological approach to assessing resource potential and in systematising the types of construction waste. The practical significance of the results is reflected in their applicability for public authorities and the construction sector to plan waste recycling and territorial restoration. Conclusion: The calculations show that primary mineral components constitute 50–60% of all waste, with Snihurivka TC generating the largest shares: approximately 55% of brick debris, 60% of concrete, 50% of glass, 45% of metals, and 60% of polymers. Mykolaiv TC accounts for about 50% of metals and 20% of wood among accompanying components. The resource potential of demolition waste can satisfy 30–60% of demand for non-metallic materials during reconstruction and reduce material costs by about 10%. Overall, an effective recycling system can cut landfill disposal volumes by up to 50%, significantly reducing environmental risks.