Державне регулювання удосконалення кадрової політики в сфері фізичної культури і спорту в Україні

Abstract

У роботі здійснено комплексне вирішення науково-прикладного завдання щодо системного реформування державної кадрової політики у сфері фізичної культури і спорту в умовах викликів воєнного часу, децентралізації влади та євроінтеграції. На основі системного підходу та компаративного обґрунтовано необхідність зміни управлінської парадигми – переходу від адміністративного «обліку кадрів» до стратегічного «управління людським капіталом». Проведена емпірична діагностика виявила критичні дефекти чинної системи, як – то глибоку інституційну фрагментацію (конфлікт повноважень ключових міністерств), нормативну застарілість процедур атестації та фінансову неспроможність моделі Єдиної тарифної сітки (ЄТС). Доведено, що чинна система оплати праці встановлює низкі оклади для фахівців фізичної культури і спорту, тим самим, провокуючи системний відтік кадрів, унеможливлює якісне надання послуг, особливо у новостворених об’єднаних територіальних громадах. За результатами проведених «стрес-тестів» доведено неадаптивність системи до потреб адаптивного спорту та реінтеграції ветеранів. Наукова новизна та практичне значення роботи полягають у розробці цілісної «дорожньої карти» реформ, що включає: 1. Інституційний механізм: створення Міжвідомчої координаційної ради (МКР) для подолання міжвідомчих бар'єрів. 2. Нормативний механізм: запровадження нової трирівневої моделі професійної сертифікації (Ліцензії A, B, C) за європейським зразком, яка легітимізує діяльність менеджерів громад та фахівців з масового та адаптивного спорту. 3. Економічний механізм: обґрунтування повного виведення галузі з-під дії ЄТС та впровадження моделі «Ефективного контракту» з гнучкими ключовими показниками ефективності (KPI). 4. Прикладні моделі: проект створення муніципальних відділень адаптивного спорту (МВАС) на базі ДЮСШ для реабілітації ветеранів. The work provides a comprehensive solution to the scientific and applied task of systemic reform of the state personnel policy in the field of physical culture and sports in the context of the challenges of wartime, decentralization of power and European integration. Based on a systemic approach and comparative analysis, the need to change the management paradigm is substantiated - the transition from administrative "personnel accounting" to strategic "human capital management". The empirical diagnostics revealed critical defects in the current system, such as deep institutional fragmentation (conflict of powers of key ministries), regulatory obsolescence of certification procedures and financial insolvency of the Unified Tariff Grid (UTS) model. It is proven that the current remuneration system establishes low salaries for physical culture and sports specialists, thereby provoking a systemic outflow of personnel, making it impossible to provide high-quality services, especially in newly created communities (UTCs). The results of the conducted "stress tests" proved the system's inadaptability to the needs of adaptive sports and veterans' reintegration. The scientific novelty and practical significance of the work lie in the development of a holistic "roadmap" of reforms, which includes: 1. Institutional mechanism: creation of the Interdepartmental Coordination Council (ICC) to overcome interdepartmental barriers. 2. Regulatory mechanism: introduction of a new three-level model of professional certification (Licenses A, B, C) according to the European model, which legitimizes the activities of community managers and specialists in mass and adaptive sports. 3. Economic mechanism: justification of the complete removal of the industry from the scope of the ETS and the introduction of the "Effective Contract" model with flexible key performance indicators (KPI). 4. Applied models: a project to create municipal departments of adaptive sports (MDAS) on the basis of the Youth and Sports School for the rehabilitation of veterans.