Фізкультурно-спортивна реабілітація спортсменів-бодібілдерів після травми верхніх кінцівок

Abstract

У магістерській роботі розглянуто особливості фізичного виховання та спортивної реабілітації спортсменів-бодібілдерів після травм верхніх кінцівок. Такі травми здебільшого виникають через високе силове навантаження одночасно зі специфікою тренувального процесу. Саме ця проблема підкреслила її актуальність, оскільки в більшості випадків саме плечовий суглоб, ліктьовий суглоб та зап'ястя при травмах порушують функціональні можливості спортсмена, що вимагає відновлення з різних напрямків. Сучасні дослідження в галузі спортивної травматології, фізичної реабілітації та фізіології фізичних вправ сформували теоретичну основу, яка дозволила нам застосувати та згодом валідувати багатокомпонентний підхід до реабілітації. Мета експериментального дослідження спрямована на пошук принципів та засобів побудови ефективної системи відновлення після травм верхніх кінцівок для бодібілдерів. Використано методи аналізу, тестування сили, гнучкості та координації, педагогічного спостереження й порівняльно-клінічної оцінки. The master's thesis examines the peculiarities of physical education and sports rehabilitation of bodybuilders after upper limb injuries. Such injuries mostly occur due to high strength loads combined with the specifics of the training process. It is this problem that has highlighted its relevance, since in most cases it is the shoulder joint, elbow joint and wrist that impair the athlete's functional abilities in the event of injury, requiring recovery in various areas. Modern research in the field of sports traumatology, physical rehabilitation, and exercise physiology has formed a theoretical basis that has allowed us to apply and subsequently validate a multi-component approach to rehabilitation. The aim of the experimental study is to find principles and means of building an effective system of recovery after upper limb injuries for bodybuilders. Methods of analysis, testing of strength, flexibility and coordination, pedagogical observation and comparative clinical assessment were used.