Лінгвостилістичні особливості персоніфікації в романі Джоанни Харріс “The Strawberry Thief”

Abstract

Кваліфікаційна робота є комплексним лінгвістичним дослідженням персоніфікації як засобу художньої експресивності в романі Джоанни Харріс “The Strawberry Thief”, відомої британської письменниці сучасності. У дослідженні приділяється увага семантичним, лінгвостилістичним і когнітивним властивостям персоніфікації та її ролі у формуванні художнього сюжету твору. У роботі висвітлюється, як персоніфікація сприяє формуванню емоційності, психологічної глибини та побудові змісту на фізичних та асоціативних елементах роману. Об’єктом дослідження є персоніфікація як стилістичний засіб, а предметом – семантично визначені типи, функції та особливості її реалізації в романі Дж. Харріс “The Strawberry Thief”. Теоретичну основу роботи становлять українські та зарубіжні лінгвістичні дослідження з теоретичних джерел про тропи, лінгвостилістики та когнітивної лінгвістики, у межах яких персоніфікація розглядається як багатофункціональне явище, яке антропоморфізує неживі об’єкти, абстрактні поняття і природні явища. У роботі проаналізовано різні підходи до надання дефініцій персоніфікації, здійснено огляд на порівняння її визначень у словникових, енциклопедичних і наукових джерелах, а також виокремлено її функціональні, семантичні та когнітивні різновиди. Практична частина дослідження основана на аналізі 151 прикладу персоніфікації, відібраного з роману “The Strawberry Thief”. Персоніфіковані одиниці розподілено за тематичними групами, зокрема: природні та атмосферні явища, людські дії й риси, культурні ментальні явища, хвороби, надприродні сутності та релігійні образи. Здійснено семантичну класифікацію персоніфікацій за їхніми домінантними ознаками, а також визначено їхні основні лінгвостилістичні функції: образотворчу, пояснювальну, емоційно-експресивну, символічну, мовно-ритмічну та наративну. Окрему увагу приділено персоніфікації атмосферних явищ, зокрема вітру, який постає як активний суб’єкт дії та носій символічності. Результати дослідження засвідчують, що персоніфікація у романі Дж. Харріс функціонує багатогранно, пов’язуючи фізичний та внутрішній емоційний простір персонажів, формуючи містичність твору та психологізуючи його зміст. Персоніфікація виступає важливим інструментом поетизації тексту й одним із ключових чинників формування індивідуального стилю письменниці. Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у курсах зі стилістики мови, когнітивної лінгвістики, інтерпретації художнього тексту, а також у подальших емпіричних дослідженнях, присвячених вивченню засобів стилістики у сучасній англомовній літературі.