Взаємодія органів публічної влади у розбудові української державності.

Abstract

Магістерську роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню шляхів оптимізації процесу взаємодії органів публічної влади в умовах модернізації української держави. У роботі доведено, що взаємодія центру і регіонів – важливіша умова забезпечення єдності і цілісності держави, суспільства. Обґрунтовується теза про те, що ДВ покликана забезпечити інтегральну єдність суспільства навколо реалізації стратегічних завдань і процесів його розвитку за усієї його неоднорідності: соціальної, національної, ментальної, культурно-духовної і т.ін. Визначено, що важливу роль в процесі взаємодії ДВ і МС відіграють комунікаційні механізми, специфіка регіональної політики, окрім того, важливе значенні у реалізації ДП загалом відіграють територіальні громади. Підкреслюється особлива роль у налагодженні взаємин громадян з державою, держави і місцевих громад, громадських об'єднань, громадських організацій, усього громадянського суспільства. Визначено, що суть, зміст, специфіку влади, ДВ, політичної влади варто розглядати з урахуванням історичних особливостей, специфіки формування окремих суспільств, політичних систем і політичних режимів, що існують у окремо взятих країнах. Надано характеристику наявним базовим засадам ДВ. На основі цього підкреслюється те, що найсуттєвішими ознаками ДВ є її легітимність і суверенітет, а також акцентується увага на тому, що стосовно феномену «державна влада» залишаються далеко не дослідженими такі аспекти як «примус-підпорядкування» у владі, «сила, воля, насилля і т.ін.» у владі. Обґрунтовується, що поділ влади, розподіл владних повноважень – це процеси, що реально забезпечують сталий суспільний розвиток, найповніше забезпечення потреб людини, групи, соціуму, зберігають суспільства від надмірних, загрозливих протиріч, конфліктів, протистоянь тощо. Акцентується увага на тому, що дієвий поділ влади, розподіл владних повноважень неможливий, особливо у суспільствах перехідного стану, в тому числі і в сучасній Україні, без використання усієї системи стримань і противаг. Доводиться, що на шляху демократизації МС, а, відтак, і усього суспільно-політичного життя в Україні слід брати до уваги не лише кращий світовий досвід у розв'язанні цих питань, але й обов'язково враховувати такі фактори появи, формування і вдосконалення МС як: історичний; політичний; соціально-економічний; соціокультурний; технологічний.