Молодь в соціальній структурі українського суспільства.

Abstract

У дипломній роботі досліджуються молодь та її місце та роль у суспільстві, перспективи розвитку ставлення соціуму до свого молодого покоління. Загально відомо, що становище молоді, її якісні характеристики, ціннісні орієнтації та життєві плани – це те дзеркало, в якому будь-яке суспільство може побачити своє майбутнє. Більша частина молоді необізнана щодо заходів та можливостей молодіжної політики. Так, не може не турбувати той факт, що більшість молодих людей не знають, як вони мають діяти задля вирішення важливих соціальних проблем, багатьом соціальним інститутам молоді люди не довіряють набагато більше, ніж довіряють, а діяльність органів влади щодо вирішення проблем молоді оцінюється нею переважно негативно. Для вдосконалення та подальшого розвитку молодіжної політики в Україні важливим є усвідомлення того, що формування й реалізація політики має бути не епізодичним, а постійним процесом. Надалі здійснювати молодіжну політику слід за всіма тими стратегічними напрямами, що визначені нормативно-правовими актами по-переднього етапу її впровадження в Україні, однак при цьому необхідно чітко визначитися з пріоритетами. Поглибленого вивчення та більш широкого застосування потребує міжнародний досвід реалізації молодіжної політики за різними її напрямами. Важливим уявляється також активне заохочення молоді до участі в суспільному житті та у вирішенні власних проблем. Удосконалення потребують більшість сфер державної молодіжної політики. Та одним із безумовних пріоритетів наразі є діяльність зі збереження та поліпшення стану здоров’я молоді, утвердження у молодіжному середовищі засад здорового способу життя. Реального покращання здоров’я населення, в тому числі молоді, можна досягти лише за умови одночасної діяльності уряду та суспільства: як у результаті цілеспрямованих соціальних змін, так і прийняття цих змін населенням та відповідної модифікації індивідуальної поведінки громадян. Молоді люди є відносно більш «вдячним» об’єктом такого впливу і вкладання інвестицій щодо як ефективності втручання, так і часових перспектив віддачі від нього. Адже, з одного боку, молодь ще не має істотних порушень здоров’я, що зменшують (або унеможливлюють) перспективи його покращання, з іншого, – їй легше сприймати зміни, у тому числі власних уподобань стосовно способу життя.