Державна політика в сфері управління земельними ресурсами

Abstract

В успішній реалізації комплексу заходів щодо підвищення ефективності функціонування економіки виключно важливе значення має об'єктивна оцінка факторів виробництва, і в першу чергу землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві. Об'єктивна її оцінка на будь-якому рівні господарювання та за будь-якої форми повинна служити передумовою обґрунтування напрямів удосконалення всіх елементів економічного механізму, відправною точкою пошуку резервів і підвищенням його ефективності. У процесі вивчення теоретичних основ управління земельними ресурсами виявлені учасники земельних взаємовідносин, мета, принципи та методи управління земельними ресурсами на державному, регіональному та місцевому рівнях. Доведено, що державна земельна політика як елемент державного управління складається з ряду ключових чинників ефективного використання землі в державі, які формують її структуру, що і призводить до підвищення прибутковості на відповідній території: вдосконалення законодавчої та нормативної бази розпорядження землею; розподіл повноважень з управління земельними ресурсами; забезпечення адекватних рентних взаємовідносин; забезпечення залучення інвестицій до земельного майнового комплексу. В результаті комплексного аналізу управління земельними ресурсами виявлено сильні та слабкі сторони системи управління, а також можливості й загрози, які безпосереднім чином впливають на систему управління земельними ресурсами. У роботі сформульовані основні рекомендації щодо вдосконалення управління земельними ресурсами в інтересах мешканців територій, власників земельних ресурсів і потенційних інвесторів. Встановлено, що результатом ефективного управління земельними ресурсами буде збільшення доходів відповідного бюджету відповідно до сценарію інтенсивного економічного розвитку.