Запровадження тайм-менеджменту в професійній діяльності публічних службовців

Abstract

Систематизовано теоретичні напрацювання зарубіжних та вітчизняних вчених щодо проблематики та особливості виникнення та розвитку тайм-менеджменту. Автор дійшов до висновку, тайм-менеджмент планомірно розвивався під впливом часу, технологій, бажань, змін поглядів людей на управління часовим ресурсом. За для досягнення успіху та підвищення власної ефективності відкривались нові методи ефективного використання часу. З’ясовано сутність понятійно-категоріального апарату тайм-менеджмента. На сьогоднішній час тайм-менеджмент набув абсолютно нових форм та ознак, він став невід’ємною частиною не тільки ефективного управління організації загалом, а й особистості зокрема. Тайм-менеджмент є мистецтвом управління змінами простору в часі. Надмірна зайнятість, постійний стрес, викликаний дефіцитом часу, не сприяють підвищенню продуктивності праці, а деколи, навіть, знижують її. Управління часом – це технологія організації часу направлена на підвищення ефективності його використання. Визначено та проаналізувано основні системи та методики тайм-менеджмента автор робить висновок, що будь-яка система тайм-менеджмента – є сформованим набором методик з власним інструментарієм та рекомендаціями по ефективній організації особистої діяльності. Звернено увагу на відсутність навичок та вмінь з планування власної діяльності, розстановки пріоритетів, аналізу власної діяльності, що призводить до зниження ефективності їх діяльності та негативно відображається на розвитку державної служби. Висвітлено сучасну модель управління людськими ресурсами в системі державної служби та проаналізованоосновні документи, регулюючи питання професійного розвитку. Автором виявивлено що важливу роль у реформі державного управління відводиться належній фаховій підготовці працівників органів держаної влади то місцевого самоврядування.