Стратегічне планування економічного розвитку регіону (на прикладі Миколаївської області)

Abstract

Корх Г. В. Стратегічне планування економічного розвитку регіону (на прикладі Миколаївської області) Актуальність теми. Стратегічним напрямом інституційних перетворень в Україні є трансформація чинної системи публічної влади та регіонального управління зокрема, з метою її наближення до стандартів європейських країн. Зазначені перетворення потребують обґрунтування напрямів та відповідного інструментарію забезпечення сталого розвитку регіонів як основної цілі сучасного регіонального управління. Особливості регіональних процесів, які відбуваються в Україні, характеризуються становленням системи регіонального управління як інституційної бази визначення шляхів підвищення ефективності регіонального управління, методів і меж втручання органів публічної влади у життєдіяльність регіону. Необхідність удосконалення управління економічними процесами в регіоні нині зумовлена, з одного боку, загостренням світової конкуренції територій щодо залучення і збереження різноманітних ресурсів, а з другого – підвищенням ролі територій щодо свого економічного становища. Створення сприятливого бізнес-середовища на місцевому рівні, партнерство влади та бізнесу, цільові програми та проєкти місцевого і регіонального розвитку тощо – це сфери, які потребують нових підходів з боку регіональних органів влади. Проте, якщо для суб’єкта господарювання впровадження інновації пов’язується насамперед з економічними ризиками, то для системи регіонального управління будь-які інноваційні рішення матимуть економічні, соціальні та адміністративно-правові наслідки, що стримує їх вироблення та зумовлює необхідність ґрунтовного аналізу застосування. Інноваційний потенціал системи регіонального управління – це здатність органів регіонального управління та його посадових осіб до вироблення нових нестандартних ідей щодо вирішення завдань регіонального розвитку. Інноваційний потенціал становлять технології, організаційні ноу-хау та ресурси, найважливішим серед яких є людський, оскільки інновація є результатом діяльності людей. Зазвичай оптимізація внутрішніх процесів у системі регіонального управління відбувається під впливом зовнішніх факторів, але сучасний етап розвитку держави вимагає розкриття та реалізації внутрішніх потенціалів структур регіонального управління з метою підвищення рівня конкурентоспроможності територій. Оптимізація структури регіонального управління розглядається в контексті розширення та ускладнення структури потреб населення регіонів, інформатизації суспільства та глобалізаційних викликів. У сучасних умовах регіональна політика розвитку територій має базуватись на внутрішньому потенціалі та тенденціях територіального розвитку, формуванні місцевих конкурентних переваг, реалізації соціального капіталу та інтелектуальних можливостей території, що зумовлює нові підходи до вирішення місцевих та економічних питань. Це передбачає розвиток різноманітних об’єктів економічної інфраструктури, а також співробітництво територіальних суб’єктів на основі спільних цілей. Зарубіжний досвід доводить, що успіх публічних реформ та реалізації будь-яких програм і проєктів залежить від рівня залучення до цих процесів громадян і від місцевої соціальної та економічної консолідації. Чим вищий рівень цієї консолідації, тим демократичнішими є рішення місцевих та регіональних органів влади, і тим вони результативніші. Сьогодні в Україні вже не підлягає сумніву необхідність та актуальність планувальної роботи. Безумовно, це не означає, що потрібно відродити старі радянські традиції планування, які вже не відповідають потребам сьогодення. Нині в Україні, як і в інших країнах світу, активно розвиваються і запроваджуються нові підходи до планування територіального розвитку. При цьому видозмінюються функції, що реалізуються під час планувального процесу, зазнає змін сама роль планування в системі управління. Воно все більше стає інструментом підвищення конкурентоспроможності територій і регіонів, засобом згуртування різних суб’єктів регіонального розвитку навколо нових цінностей і довгострокових пріоритетів. Результати моніторингу ринку праці свідчать про необхідність підготовки фахівців регіонального управління, оскільки реалізація ефективної державної регіональної політики пов’язується з прискоренням динамізму регіонального економічного розвитку шляхом повного та ефективного залучення в господарський оборот ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу та кооперації праці на основі розширення повноважень і підвищення відповідальності регіональних та місцевих органів влади за розв’язання поточних проблем і формування перспективних завдань територій. Це вимагатиме від державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування фундаментальних знань з питань регіонального та місцевого розвитку, застосування на практиці нових форм та методів управління територіями. Метою роботи є дослідження методичних засад стратегічного планування регіонального розвитку в Україні та виявлення перспективних напрямів вдосконалення системи стратегічного планування економічного розвитку регіонів. Для досягнення поставленої мети дослідження сформульовано такі завдання: – встановити теоретичні засади дослідження економічного розвитку регіону; – провести аналіз економічних показників розвитку Миколаївської області; – оцінити зарубіжний досвід в плануванні економічного розвитку регіону; – визначити основні напрями розвитку регіону. Об’єкт дослідження – процес планування економічного розвитку регіонів. Предмет дослідження – стратегічне планування економічного розвитку регіону. Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: теоретичного узагальнення, порівняння, аналізу та синтезу для удосконалення стратегічного планування економічного розвитку регіонів; системний аналіз для розкриття поняття економічний розвиток регіону; порівняльного аналізу стратегічного планування в Україні у порівнянні з відповідними зарубіжними практиками; логічного узагальнення для розроблення висновків та рекомендацій щодо удосконалення економічного розвитку області. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що на підставі дослідження вивчено та узагальнено теоретичні засади та напрями вдосконалення механізмів стратегічного планування економічного розвитку регіонів в Україні: визначення стратегічної місії економічного розвитку Миколаївської області; стратегічного бачення та основних цілей економічного розвитку. Практичне значення результатів полягає в тому, що положення й висновки, викладені в роботі розширюють та поглиблюють теоретичні знання щодо стратегічного планування економічного розвитку; обґрунтовані перспективні напрями вдосконалення системи стратегічного планування економічного розвитку регіонів. Публікації. Матеріали дослідження частково були представлені у тезах доповіді до "Публічне управління в Україні в умовах децентралізації влади та наближення її до європейських стандартів" в рамках Всеукраїнської щорічної науково-методичної конференції "Могилянські читання – 2021". Структура роботи відповідає поставленій цілі та завданням. Дослідження складається з вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел (109 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 95 сторінок.