Оцінка рухової активності суглобів та біохімічні маркери метаболізму кісткової і хрящової тканини за гонартрозу.

Abstract

У роботі проведено оцінку стану колінних суглобів, визначено біохімічні маркери метаболізму кісткової та хрящової тканини в експериментальних щурів, а також у пацієнтів, хворих на гонартроз, до та після внутрішньосуглобового введення препарату гіалуронової кислоти. За результатами аналізу сучасної літератури щодо діагностики, лікування та профілактики гонартрозу визначено роль метаболічних порушень кісткової і хрящової тканини у перебігу гонартрозу, проведено оцінку впливу пелоїдотерапії на біохімічні маркери сполучної тканини в експерименті на щурах за остеоартриту колінного суглоба, здійснено оцінку результатів клінічного дослідження показників стану колінних суглобів у хворих на гонартроз; відслідковано динаміку клінічних характеристик стану суглобів та біохімічних маркерів крові і синовіальної рідини у хворих на гонартроз ІІ стадії до та після введення препаратів гіалуронової кислоти різної концентрації. Було встановлено, що застосування пелоїдотерапії призводило до зниження вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові експериментальних тварин у порівнянні з відповідним терміном контрольної групи, що свідчить про сприятливий вплив пелоїдотерапії на обмін глікозаміногліканів. В умовах проведеної пелоїдотерапі було виявлено динаміку біохімічних показників стану сполучної тканини, яка свідчила про сприятливий вплив аплікацій пелоїду на колінні суглоби експериментальних щурів, що проявлялось у зменшенні запально-деструктивного процесу в хрящові тканині уражених суглобів. У пацієнтів з гонартрозом ІІ стадії спостерігається підвищення вмісту хондроїтинсульфатів та зниження рівня гіалуронової кислоти у синовіальній рідині, що вказує на присутність запально-деструктивного процесу у хрящовій тканині колінних суглобів та потребує консервативної терапії. Маркери запалення (глікопротеїни та IL-6) та деструкції (хондротинсульфати) у сироватці крові змінюються односпрямовано та свідчать про зменшення активності запального процесу після введення гелю гіалуронової кислоти, що підтверджується даними клінічного обстеження через 1 місяць після введення препарату. Результати повторного дослідження крові пацієнтів 1 групи вказують на більш високу ефективність гелю гіалуронової кислоти в концентрації 10 та 12 мг/мл, 2 групи – у концентрації 20 мг/мл, що підтверджується зниженням рівня глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів та інтерлейкіну у пацієнтів.