Державна політика у сфері протидії торгівлі людьми в умовах війни

Abstract

Кваліфікаційну роботу присвячено дослідженню державної політики у сфері протидії торгівлі людьми в умовах війни. У вступі обґрунтовано актуальність і рівень розробленості обраної теми; визначено мету й основні завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; описано наукову новизну; встановлено практичне значення одержаних результатів; вказано про апробацію результатів дослідження; зазначено структуру й обсяги роботи. На початку роботи окреслено загальні засади державної політики у сфері протидії торгівлі людьми в Україні, а саме: визначено зміст поняття «торгівлю людьми» як об’єкту державної політики; розглянуто конституційно-правові основи державної політики у сфері протидії торгівлі людьми. З’ясовано, що державною політикою у сфері протидії торгівлі людьми є система заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення випадків незаконного використання людей у комерційних цілях, а також на захист та підтримку жертв цього злочину. Її сутність та зміст відображає необхідність і актуальність впровадження ефективних заходів для запобігання і протидії торгівлі людьми, яка залишається на сьогодні серйозною проблемою. Основна частина роботи присвячена розкриттю особливостей реалізації вітчизняної державної політики у сфері протидії торгівлі людьми в умовах війни. Безпосередньо висвітлено основні організаційно-правові заходи протидії та запобігання торгівлі людьми; охарактеризовано державні форми допомоги постраждалим від торгівлі людьми та визначено профілактичні заходи; проаналізовано сучасний стан співпраці публічно-владних структур із громадськими та міжнародними організаціями. Наприкінці роботи сформульовано способи удосконалення державної політики у сфері протидії торгівлі людьми на сучасному етапі, одним із найважливіших яких є удосконалення законодавства та посилення контролю за його виконанням, що включає жорсткіші санкції для злочинців та кращий захист прав жертв.