Ігротерапія як засіб емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку

Abstract

У роботі досліджується ігротерапія як ефективний метод розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку. Ігротерапія є одним із провідних напрямків сучасної психологічної практики, що має на меті через гру розвивати у дітей здатність до розуміння та регулювання власних емоцій. Оскільки гра є природною діяльністю дошкільників, вона створює сприятливе середовище для формування емоційної самосвідомості, навичок саморегуляції та соціальної компетенції. У роботі розглядаються основні техніки ігротерапії, зокрема рольові ігри, символічна гра, творчі та арт-терапевтичні ігрові завдання. Ці техніки сприяють розвитку емпатії, зниженню тривожності та формуванню адаптивних поведінкових реакцій. Особлива увага приділяється ігровим прийомам, що дозволяють дитині програвати реальні життєві ситуації, зокрема конфліктні моменти, через які дошкільники вчаться безпечно висловлювати емоції, знижувати напруженість та покращувати взаємодію з однолітками і дорослими. Дослідження підкреслює роль ігротерапії в зміцненні емоційної стабільності, розвитку позитивного образу «Я» та поліпшенні міжособистісних стосунків. Автор аналізує практичні аспекти впровадження ігротерапії у дошкільні заклади та обґрунтовує необхідність її включення до програм емоційно-соціального розвитку. Висновки роботи свідчать, що ігротерапія, завдяки її природному та ненав’язливому характеру, є дієвим засобом гармонізації емоційної сфери дошкільників, сприяє їхньому психологічному благополуччю та полегшує перехід до системи шкільного навчання. The work examines play therapy as an effective method of developing the emotional sphere of preschool children. Play therapy is one of the leading directions of modern psychological practice, which aims to develop children's ability to understand and regulate their own emotions through play. Because play is a natural activity of preschoolers, it creates a favorable environment for the formation of emotional self-awareness, self-regulation skills, and social competence. The work examines the main techniques of play therapy, in particular role-playing games, symbolic play, creative and art-therapeutic game tasks.These techniques contribute to the development of empathy, the reduction of anxiety and the formation of adaptive behavioral responses. Special attention is paid to game techniques that allow the child to play out real life situations, in particular conflict moments, through which preschoolers learn to express emotions safely, reduce tension and improve interaction with peers and adults. The study emphasizes the role of play therapy in strengthening emotional stability, developing a positive self-image, and improving interpersonal relationships. The author analyzes the practical aspects of implementing play therapy in preschool institutions and justifies the need for its inclusion in programs of emotional and social development. The conclusions of the work indicate that play therapy, due to its natural and unobtrusive nature, is an effective means of harmonizing the emotional sphere of preschoolers, contributes to their psychological well-being and facilitates the transition to the school education system.