Психологічні аспекти переживання перинатальної втрати у сиблінгів

Abstract

У кваліфікаційній роботі розглянуто проблему перинатальної втрати та її впливу на психологічний стан дітей-сиблінгів. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених паліативний та психологічній допомозі горю батьків, емоційний стан і переживання братів і сестер, які втратили брата або сестру під час вагітності чи пологів, залишаються недостатньо вивченими. Метою дослідження було теоретичне та емпіричне вивчення особливостей переживання досвіду втрати брата або сестри під час перинатального періоду сиблінгами, а також ролі соціальної підтримки в процесі горювання, яка сприяє полегшенню процесу горювання. У першому розділі роботи проведено аналіз наукової літератури та представлено результати емпіричного дослідження, в якому взяли участь 30 осіб, які пережили перинатальну втрату сиблінга в дитячому віці. Було використано такі методики як «Шкала інтеграції досвіду переживання стресів» (ISLES), «Опитувальник соціальної підтримки» (ISS), Методика «Шкала тривоги Ч. Спілбелгера» (State-Trait Anxiety Inventory), методика «Копінг-тест Р. Лазаруса» та авторське письмове анкетування. У другому розділі роботи, за допомогою якісного та кількісного аналізу даних, отриманих, було встановлено, що сиблінги, які пережили перинатальну втрату, часто стикаються з комплексом негативних емоцій, включаючи смуток, тривогу, гнів, почуття провини та соціальну ізоляцію. Аналіз показав, що розуміння сенсу втрати пов'язане з такими факторами, як сприйняття світу, рівновага та соціальна підтримка. Респонденти з вищим рівнем соціальної підтримки краще розуміють втрату та інтегрують її у свій світогляд, що корелює з нижчим рівнем тривожності та використанням адаптивних стратегій подолання. Крім того, результати вказали на позитивні кореляції між інтеграцією досвіду втрати та застосуванням адаптивних копінг-стратегій, а також між соціальною підтримкою та адаптивними стратегіями. Це є свідченням того, що особи з високим рівнем соціальної підтримки та інтеграції досвіду втрати частіше використовують здорові методи подолання стресу, що може позитивно впливати на їхнє психічне здоров'я. Результати емпіричного дослідження підтверджують нашу гіпотезу про те, що чим вищим є рівень інтеграції досвіду втрати та рівень соціальної підтримки, отриманої особами в дитинстві, тим нижчий рівень їх тривожності та більше використання адаптивних копінг-статегій в дорослому віці. Також, що своєчасна та адекватна психологічна і соціальна підтримка дітей, які переживають перинатальну втрату, може допомогти їм краще впоратися з горем. Одним з важливих висновків дослідження є те, що перинатальна втрата може призводити до розвитку посттравматичних розладів у сиблінгів, що проявляється у труднощах з концентрацією уваги, порушеннях сну, а також змінами у світогляді. Крім того, було виявлено, що відсутність відкритого обговорення теми втрати в сім'ї та соціальному оточенні ускладнює процес горювання та може призводити до тривалої психологічної травми. У третьому розділі розроблено програму підтримки осіб, які пережили перинатальну втрату сиблінга у дитячому віці. Проведено апробацію та аналіз її ефективності. На її основі узагальнено практичні рекомендації про необхідність надання психологічної підтримки не тільки батькам, але й дітям, які пережили перинатальну втрату. Розробка та результати емпіричного дослідження, можуть бути корисними для психологів і фахівцям із соціальної роботи та соціальних педагогів, які залучені до проблематики.